Забуттю не підлягає…
Стільки років щасливої тиші,
Та вривається голос в ефір,
Що благає, нагадує, кличе:
Захистіть, збережіть, люди, мир!
Афганістан… Скільки болю, а водночас жаху містить це слово. Ніби ще вчора останні війська залишали територію «гарячої землі», і сльози радості переповнювали кожного із наших земляків. Гортаючи сторінки історії, розумієш, що вже двадцять чотири роки минуло з тих пір, коли вивели радянські війська з Афганістану. А серце? А серце відчуває і болить, бо по праву пам’яті не може змиритися і забути ту жорстоку сторінку життя.
