Афганістан… Скільки болю, а водночас жаху містить це слово. Ніби ще вчора останні війська залишали територію «гарячої землі», і сльози радості переповнювали кожного із наших земляків. Гортаючи сторінки історії, розумієш, що вже двадцять чотири роки минуло з тих пір, коли вивели радянські війська з Афганістану. А серце? А серце відчуває і болить, бо по праву пам’яті не може змиритися і забути ту жорстоку сторінку життя. 

Згадаймо страшну дату 1 липня 1979 року… За нею стоять люди, наші рідні, сусіди, брати, чоловіки, друзі та просто хлопці, яким би ще насолоджуватися безхмарним небом та любити життя таким, яким воно є. Але Афган, так його називають і нині вже «сивочолі хлопці», які ціною свого життя, з запеклою глибокою раною в душі, подарували мир та спокій. «Навчіться ж цінувати життя!» - говорять їхні очі, коли із захопленням слухаєш розповіді про бойовий шлях, про ті страшні події, обпалені війною. 

Ми не маємо права забувати минуле наших батьків, дідів, аби не повторити його в майбутньому. «Забуттю не підлягає» – під таким гаслом в НВК «Дивосвіт» пройшли заходи з відзначення Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав.

12 лютого в міській бібліотеці пройшов вечір-спогад «Закрию очі: й знову там, живе в мені Афганістан», який організувала для учнів п’ятого класу НВК «Дивосвіт» (класний керівник Бабенко Т.В.) провідний спеціаліст міської бібліотеки Воленко А.О. Тематичний захід було приурочено виведенню військ колишнього Радянського Союзу з Афганістану. Неймовірні враження залишили в дитячих душах розповіді воїнів-інтернаціоналістів Ямнича В.П. та Лукашевича О.Л. про ті хвилини життя і смерті, радості та сліз, жалоби та смутку. Хвилиною мовчання всі присутні вшанували пам'ять загиблих земляків.

Цікаво та захоплююче пройшли тематичні зустрічі з воїнами-інтернаціоналістами в інших класних колективах комплексу.

Година мужності «Афганістан - моя кривава рана», який був організований учнями 9-А (класний керівник Касяненко О.М.) та 9-Б (класний керівник Щербина Т.В.) класів не залишила нікого байдужим. Із болем у серці згадували воїни-інтернаціоналісти Іщенко С.М., (голова міської громадської організації «Афган», випускник НВК «Дивосвіт») та Тарасенков С.П. «наказ життя», який зачитала Батьківщина. 

Під мультимедійний супровід, літературні рядки в комплексі пройшли: літературно-музична композиція «А память сердце бережет» (8-А клас, кл. керівник Дробот Н.В.), година спілкування «Горячие точки планеты. Афганистан» (2-Б клас, класовод Біла І.В.), виховна година «Час і досі не загоїв рану – цей одвічний біль Афганістану» (10 клас, кл. керівник Коваленко А.М.) та інші.

Учнів 5-6 класів запросив до мистецької розмови малюнковий вернісаж «Війна очима дітей», керівник Милосердний Я.М. Для всіх дивосвітівців шкільний бібліотекар Робота Л.І. «відкрила» бібліотечне вікно «Минуле не повернути, не виправити минуле», де кожен присутній зміг ще раз перегорнути сторінки афганського щоденника війни. Весь педагогічний та учнівський колективи створили мультимедійний кошик із матеріалами до уроку мужності на шкільному сайті комплексу в розділі «Виховна робота».

Ми не зможемо вже, на жаль, змінити історію, але можемо зберегти пам'ять про тих, хто не прийшов із тієї війни, можемо творити свою нову історію, де не буде місця жорстокості та смерті, сльозам і відчаю, болю та ненависті. Лише за нами те майбутнє, яке ми можемо виплекати з вами на ґрунті пам’яті, аби не повторити найжорстокіших помилок долі, помилок ціною у власне життя.

З давніх-давен український народ підтримує священну традицію – вкарбовувати у свідомість прийдешніх поколінь пам'ять про бойові подвиги кращих синів і дочок, які сповна виконали військовий обов’язок.

15 лютого в житті колишніх військових, які пройшли дорогами війни, навіки залишиться як день пам’яті про чужу і жорстоку війну.

Саме в цей день в усіх класах СШ №8 пройшли уроки мужності «Героям - честь і слава».

Гостями 9-Б класу (кл. керівник Ісаєва В.І.), 8-Б класу (кл. керівник Малиш Н.С.) були учасники бойових дій на території інших держав Іщенко Сергій Миколайович та Перепичко Євгеній Владиславович. Цей урок став визначною подією в житті кожного учня. Не залишилося байдужих до оповідей колишніх воїнів, адже у кожному їхньому слові відчувалися болі втрат, розпач і надія, яка допомогла в цій страшній війні вижити, вистояти, не втратити людяності…

Мабуть, девізом кожного з них були слова воїна-афганця Олександра Стовби, чиє ім’я носить Учнівська Республіка «АИСТ»: