Про що розповіла директор

Е.Затинацька повідомила, що до десятої школи прийшли 158 учнів із СШ №1 та СШ №7 до різних класів, а масово – із 6-Б по 11-Б. Діти перейшли повними класами. Розміщені були компактно, переважно на ІІІ поверсі для того, щоб легше пройти адаптацію. Працювала психолог школи, яка допомагала при виникненні різних питань.

Забігаючи наперед, скажу, що в цьому переміщенні великим плюсом було те, що у класах, які перейшли, залишились ті самі вчителі. Це як позитив відзначали і діти, і педагоги.

- Для нас одним із складних питань було те, щоб діти знайшли між собою спільну мову, - сказала Е.Затинацька. - Але із сьомої та першої школи прийшли учні, серед яких більше дівчаток, бачите, які гарні, а в нас тут хлопці. І вони дуже добре подружились із першого дня. У нас відбулося більше двадцяти шкільних конкурсів, в яких діти разом брали участь, і ми намагаємось робити збірну команду для того, щоб більше здружити дітей. Тож колектив десятої школи – єдиний моноліт, який працює на результат, на гарного випускника.

Та й педагоги мають можливість розвиватися. Нещодавно вчителі атестувалися, підтвердили свої вищі категорії, оформили свій досвід за п’ять років роботи і продовжили в цій школі свої традиції, роботу над науково-методичними проблемами. Захистили свій досвід на рівні методкомісій, на рівні міської атестаційної комісії. Досвід було схвалено, підтверджено. До речі, досвід учителя історії вищої категорії Ольги Леонідівни Гернец визначено як такий, що може бути поширений на місто, на область, і взагалі, на Україну для вивчення.

О.Л.Гернец відзначена нагородою «Відмінник освіти». Тобто вона не втратила нічого. Вона перейшла і продовжила працювати над своїми методичними напрацюваннями.

Те саме Сергій Георгійович Резунов, на сьогодні підтверджує свою вищу категорію «Учитель фізкультури», він направив свої розробки на Київ до видання «Шкільний світ», який дає можливість друкуватися педагогам. Тобто викладачі з інших шкіл продовжують працювати над своїми темами. С.Резунов представлений на нагородження грамотою Міністерства освіти.

Було прийнято дуже мудре рішення – перевести дітей класами. Якби розпорошилися, то діти б знайшли своє місце у класах, а педагоги б втратили.

- Які Ваші відчуття як директора, не дуже тісно? Ви ж звикли працювати з меншим контингентом дітей і учителів?

- Сьогодні до нас прийшли дуже цікаві молоді педагоги. Ми намагаємось їх показати на різних рівнях. Ось у лютому їздили на 11-ту міжнародну виставку «Інноваційний заклад».

Захистили проект озеленення шкільного подвір’я. Він визнаний кращим в області, отримав фінансування. 3140 грн. учні мають на саджанці, друковані матеріали тощо. Вчителі Т.Івлєва і А.Бойко згуртували навколо себе дітей і «А» і «Б» класів.

Нам дуже приємно, що поповнилися ряди батьків, до яких ми час від часу звертаємось по допомогу. Але підходимо до цього дуже лояльно: якщо може сім’я допомогти – приймаємо допомогу у будь-якій формі.

- У СШ №1 був музей. Де він тепер?

- Музей перемістився до СШ №12, тому що приміщення нашої школи максимально зайняті під класи і ми не маємо можливості надати світле просторе приміщення для музею. Крім цього, у нас розташована бібліотека-філія №1 ЦБС. А на базі СШ №12 планується також розмістити музей освіти, зібрати там усі досягнення.

- Одна з болючих проблем, яка дуже тривожила батьків, - підвезення учнів. Як це питання було вирішено?

- Був укладений договір із перевізником на маршрутах №1 та №7. Дітям були виготовлені безкоштовні проїзні квитки. Допомогла і міська влада, і перевізник (зменшував суму), і відділ освіти.

Квитки іменні, підписані. Відриваються талони, які обліковуються класним керівником і бухгалтерією. До школи на автобусах добираються приблизно 50 учнів за маршрутом №1 і 30 – за маршрутом №7.

1-Б клас у нас – на базі ДНЗ №24 по вул.Хмельницького, в районі маг.№12. Автобуси зупиняються, щоб діти могли потрапити на навчання. Визначені педагоги – Т.Івлєва і О.Єрмолаєва, які відповідають за зустріч дітей, за своєчасне виведення їх зі школи, щоб вони не загубилися. Слідкують, щоб діти своєчасно поїхали.

- Батьків також хвилював перехід дітьми проїжджої частини в районі маг. «Буратіно», бо там дуже неспокійне перехрестя.

- Так, нам обіцяли, що покладуть «лежачого поліцейського», але через брак фінансування це не виконано. Але навряд чи можна стверджувати, що це є дуже гострою проблемою. Ми проводимо роботу з учнями з вивчення правил дорожнього руху, прагнемо навчити їх самостійно переходити складні ділянки дороги.

Окрім цього, ми вже п’ять років стоїмо в черзі на встановлення автономного опалення. Сподіваємось, що врешті-решт і в нас воно буде. Втім, у цьому році і централізоване опалення було достатнє, незважаючи на морози.

Ми знайшли тут друзів

Це була загальне твердження учнів, з якими мені довелося поспілкуватися. Втім, ось що вони розповіли.

Ольга Заярнюк, 10-Б:

- Я перейшла із першої школи. Спочатку було трохи незвично, а взагалі тут добре. Добиратися до школи недалеко – я живу біля СШ №1. Дуже добре, що з нами залишились наші вчителі. Та й учителі СШ №10 ставляться до нас із розумінням. Спочатку ми думали, що з учнями СШ №10 буде важко спілкуватись, але конфліктів немає. Щодо успішності. У СШ №1 була дещо іншою система оцінювання, тому на початку довелося пристосовуватись. Особисто мої оцінки не погіршились. Загалом, усе нормально, ходимо до автошколи.

Ганна Коломоєць, 9-Б:

- Нас десята школа зустріла привітно. Ми навчаємось тут майже рік, і я бачу тут гарних учителів. Вони вже стали мені майже друзями. Мені сподобалась школа. Якість викладання задовольняє.

Ліза Жушман, 7-Б:

Подобається, знайшла тут дуже багато друзів. Зустріли нас тут дуже привітно. У нас новий класний керівник. Уже звикли до її вимог.

Ганна Коткова, 6-Б:

- Коли я прийшла сюди, мені було трохи важкувато, особливо звикати до української мови. Я перейшла із першої школи, а туди – з п’ятої, де три роки навчалася російською мовою. До української я вже трохи звикла, але все одно ще не дуже виходить. Хочу подякувати вчителям Волошенюк Любов Василівні, Огарковій Марині Олександрівні, Досужій Юлії Миколаївні, Бойко Анджелі Артурівні за те, що вони постійно мені допомагають у навчанні. Вони взагалі дуже добре ставляться до учнів.

Ми – одна сім’я

Саме так відчувають себе педагоги, які перейшли із СШ №1 та СШ №7. Із розмови з І.П.Третяк, учителем фізкультури колишньої СШ №7, Т.А.Івлєвою, О.М.Досужою, С.Г.Резуновим стало зрозуміло, що їм у десятій школі доволі комфортно. С.Г.Резунов так пригадав перші дні роботи у десятій школі: «Перше, з чого почалось, - сказав він, - це зібрали нас усіх викладачів і директор сказала: «Ви усі – одна сім’я». Так воно і є. Ставлення добре і до всіх однакове. Не ділять нас на своїх і чужих».

На моє питання, як батьки сприйняли ось це переведення дітей, чи немає якихось заперечень, відповідь була така: «Заперечень вже майже немає. Вони бачать, що діти почали звикати, і самі вже легше до цього ставляться. Незадоволення головним чином стосувалося питання підвезення дітей до школи і додому. Це питання на сьогодні вирішено. А на роботу вчителів чи ще чогось нарікань немає. Діти спочатку придивлялися, знайомилися, а тепер вже адаптувалися на 85-95%. Та вони й знали багатьох учнів СШ №10, зустріли тут друзів».

А ще вчителі фізкультури відзначили, що у десятій школі два футбольних поля, одне з яких асфальтоване, на ньому можна займатися і після дощу. Та й лінійки зручно проводити. Є волейбольний, баскетбольний майданчики. Крім основного спортзалу, зробили ще малий спортзал. Тобто у школі створені усі необхідні умови для плідної роботи з дітьми. Навантаження у вигляді годин також відповідне.

Щодо успішності учнів заступник директора школи Світлана Іванівна Бабічева зауважила: «Я думала, що перехід дітей-випускників до нашої школи пройде набагато складніше, але можемо відзначити, що той, хто має мету і наполегливо прагне її досягти, він її досягає. Приміром, Ольга Волошкіна, яка раніше навчалася у першій школі, є претендентом на срібну медаль. Тобто, і там, і тут вона навчається успішно».

P.S.

Підсумовуючи нашу розмову, директор школи Е.В.Затинацька додала, що на базі школи працює 8 гуртків, школа надає повний комплект освітніх послуг – і автосправа є, і вечірні класи, і діти різних соціальних категорій навчаються. Влітку організовується пришкільний майданчик.

- У нас дуже багато дітей вступають у хіміко-технологічний інститут, є лікарі, агрономи, програмісти і ядерники, - повідомила директор. - Співпрацюємо із підприємствами СхідГЗК, підтримуємо наше місто кваліфікованими кадрами. Часто проходять зустрічі з працівниками центру зайнятості, які орієнтують дітей на різні професії.

Отже, минає навчальний рік, під час якого до десятої школи влилися нові учні, нові педагогічні кадри. Рік нових успіхів, вирішення поточних проблем життя-буття навчального закладу, взаємної адаптації. Як же на думку директора, пройшло ось це пристосування?

- Звичайно, ще залишилась тривога, адже людина не може змінитись в один день, - сказала Е.В.Затинацька. – Діти навчалися в інших школах, то були рідні стіни. Звичайно, смуток є. І у батьків, і педагогів ще болить серце, але поступово відтає. Кожен обрав свій шлях, хто не хотів навчатись у нашій школі, одразу пішов до іншої. А ті, хто залишились із нами, – це моноліт, це - одна сім’я.

Розпитувала Наталя Сіра.

Довідково

Учні початкової школи (2-4 класи) колишніх СШ №1 та СШ №7 навчаються у НВК «Дивосвіт», окремі учні – у 5, 6 класах цього закладу.

Наприкінці року у СШ №10 та НВК «Дивосвіт» проводилося анкетування серед учнів, батьків, учителів. В анонімному опитуванні взяли участь 217 учнів, 150 батьків, 21 вчитель. Треба відзначити, що відповіді учнів і батьків практично збігаються. Приміром, на питання «чи можна клас, в якому навчається дитина, назвати дружним?» 81% учнів та 93% батьків відповіли «так», на питання «чи справедливо педагоги оцінюють досягнення учня?» 86% батьків та 84% учнів відповіли «так», на питання «чи із задоволенням учні відвідують школу?» 94% батьків та 89% учнів відповіли «так», на питання «чи мав учень труднощі, пов’язані з адаптацією в новому колективі?» 82% учнів відповіли «ні».