Нарешті дочекалися! Видовищний та захоплюючий вид спорту отримав друге народження на території Жовтих Вод. П’ятий етап змагань Чемпіонату України з мотокросу проходив 29-30 серпня у нашому місті. Жовтоводці мали чудову нагоду побачити на власні очі це видовище.

 «Жовтоводці завжди відрізнялися тим, що серед нас були чудові спортсмени саме з цього виду спорту. Чимало мешканців нашого міста, на той час – молодих людей, брали участь у різноманітних змаганнях і ставали чемпіонами і Радянського Союзу, і України, і переможцями європейських етапів, - зазначив у своїй вітальній промові міський голова Василь Голуб. - Я гадаю, що за допомогою тих людей, які прагнуть нині відродити цей прекрасний вид спорту у нашому місті (це стосується у першу чергу Леоніда Пірогова та його родини, голови спорткомітету Віктора Лисенюка, депутата міської ради Анатолія Безпятого, голови Атомпрофспілки Бориса Філіпова і багатьох інших), мотоспорт отримає новий поштовх у своєму розвитку, що дозволить і жовтоводцям вийти на нові рубежі.» 

Після офіційної частини відкриття змагань – вітальних промов, підняття державного прапору, вручення хліба-солі учасникам змагань і таке інше, розпочалося, власне, найцікавіше – це самі змагання. Рев моторів «залізних коней», ледве стримуваних своїми відчайдушними «вершниками» на старті, хвилювання учасників першого заїзду, тисячі очей, спрямованих на одну точку, гаряче повітря, завмерлі в очікувані початку дійства, фото та телекамери, командний вигук і – поїхали! Із цього моменту траса ожила, задихала пилом, заричала голосами моторів, вигуками вболівальників та коментаторів, енергійною музикою – «змішались коні, люди» - усіх захопили швидкість, рух, адреналін.

У першому заїзді брали участь наймолодші учасники змагань, віком від 8 до 11 років. Чесно кажучи, серце завмирало під час виконання ними трюків. Розумієш – це ще діти на міні-мотоциклах, але вони вже змагаються по-дорослому у досить небезпечному виді спорту. Не обійшлося і без травм: один із учасників не впорався з керуванням та вилетів із мотоциклу, але все обійшлося – хлопчик продовжив змагання. Жовтоводці активно підтримували маленьких мотокросменів, найменшому з них усього-навсього виповнилося 8 років!

Коли ж на трасу виїхали ветерани – мало не здалося нікому! Курява піднялася така, що важко було роздивитися протилежний бік траси, а у роті, вибачте, було відчуття, ніби їв землю останні два тижні. Тим не менше, те, як вправлялися з крутими поворотами, різкими підйомами та стрибками у повітрі, ветерани мотоспорту, захоплювало настільки, що залишалося тільки відчуття безвідмовного задоволення тим, що потрапив сюди, що бачиш це на власні очі.

Серед ветеранів першим фінішував Олександр Морозов, киянин, що виступав за Жовті Води. Мокрющий, весь у пилюці, втомлений, але задоволений, із живими блискучими очима, він дав інтерв’ю одразу ж після завершення заїзду.

Олександр у мотоспорті з 13 років, досвіду вистачає – 35 років, шестикратний чемпіон СРСР, чемпіон Збройних Сил, тричі володар Кубку Куби, переможець Кубку Дружби і багатьох інших змагань.

- Які враження від заїзду?

- Важкий. Нелегка траса: і небезпечна, і багато на ній пасток, до яких багато хто просто не готовий. Не для нашого рівня. Я кажу за себе, оскільки у мене нещодавно було травмоване плече.

- Як Ви опинилися у команді жовтоводців?

- Ну країна у нас стала демократична: хто за кого хоче, за того й виступає. Мого сина запросили їздити за жовтоводський клуб, тож довелося і мені приєднатися. Ми з ним удвох їздимо. Він готується до Чемпіонату Європи та світу, а для цього мало того, що здоров’я потрібно і тренування, а ще й чимало коштів. Наша Федерація допомагає фінансово спортсменам, але тільки провідним.

- Пишаєтеся своїм сином?

- Шкода його просто. Я сам побитий весь, а він не краще…Кожен обирає шлях свій. Ми обрали такий.

- А як Ваша дружина сприймає те, що Ви і Ваш син займаєтеся таким небезпечним видом спорту?

- Нормально, ніяких проблем. Вона у нас хороша – дай Бог їй здоров’я! Ну, мабуть, вже звикла. Хвилювалася, звичайно, ще коли я один їздив, а як син почав, то мабуть удвічі більше. Це краще її б було запитати.

- Що порадите тим, хто прагне займатися мотоспортом?

- Я пораджу найперше: «Не займайтеся цим видом спорту» - простіше буде. Це «засмоктує», як наркотик, а потім кинути неможливо! Окрім того, це недешево. Мій мотоцикл коштує шість тисяч євро, а де їх узяти? Я думаю, будь-яким видом спорту якщо займатися, то це вимагає певних фінансових вкладень. Візьміть той самий теніс чи футбол… А тут ще й спорт, пов’язаний із ризиком для життя. Я не хотів, щоб мій син займався цим видом спорту, ніколи не ставив перед собою такої задачі. Просто я постійно їздив, а він усе це бачив, бо їздив зі мною на змагання. Він виріс у цій атмосфері, бачив, як потрібно готуватися, як потрібно ставитися до всього цього. Я купив йому найдешевший мотоцикл, мама перешила на нього мої брюки, те-се – чудний такий був, ганяв, і потім пішло!.. Тоді це була дурниця, часи були інші, і Росія мені ще допомагала… За ті радянські результати мене пам’ятають і поважають до сих пір. І допомагають досі, незважаючи на те, що політики наші усе лобами б’ються.

- Спорт об’єднує?

- Так, це на змаганнях спортсмени навіть не вороги, а скоріше конкуренти, а у звичайному житті усі нормальні й прості люди, які товаришують і допомагають один одному абсолютно безкорисливо.

- Як Вам жовтоводська публіка?

- Ну, Ви знаєте, я у такому віці забув, коли за мене так уболівали. Це прекрасно! Одразу дух підіймається – не знаю, де він і береться. Коли вболівальники отак безкорисливо «боліють» за спортсмена, зрозуміло, за земляка, - це вдвічі приємно, де й беруться сили! Їдеш, тебе качає, намагаєшся зібрати усі сили в кулак і доїхати до кінця. Траса, крім того, що складна, ще й дещо пильна, й спекотно до усього.

Наступного дня участь у змаганнях брав син Олександра – Роман Морозов, котрий виступає у змаганнях із мотокросу з восьми років. Роман намагається підтримувати добру славу прізвища свого батька, уже брав участь і в Чемпіонаті світу, і Європи (чемпіон Європи 2005 року, друге місце у 2007 і 2008 роках). Цього року 25-річний Роман став 13-м на Чемпіонаті світу – це кращий результат українських мотогонщиків за останні 30 років. Говорить, що задля кращого результату дещо забракло майстерності. А отже, місця для росту ще вистачає. Мріє вже у наступному році бути у першій трійці світового рівня.

- Роман, що найскладніше для Вас у мотокросі?

- У мене, як у професійного спортсмена, вже немає того адреналіну, є досвід. Складно усе, але виконую абсолютно спокійно.

- У чому ж тоді кайф?

- У тому, що це моє життя, моя робота. Я це люблю, я цим заробляю собі на життя.

- Нескромне питання можна задати? Скільки Ви заробляєте?

- Це залежить від рівня змагань. Наприклад, коли став чемпіоном Європи, мені подарували трикімнатну квартиру і автомобіль «Жигулі». Якщо проходять якісь хороші змагання, намагаємося брати у них участь. Доводиться показувати усе, на що ти здатний, щоб заробити собі на життя.

- Вас запросили виступати за Жовті Води?

- Так, із початку року я виступаю за Жовті Води і думаю, що це не в останнє. Будемо піднімати мотокрос і тут, і по Україні в цілому. Колись же була у Жовтих Водах сильна команда. Я думаю, ці традиції потрібно відродити.

Роман веде здоровий спосіб життя, чого бажає і жовтоводській молоді. Одружений, має маленьку донечку. Говорить, що вона, певно, також, як виросте, стане спортсменкою.

У підготовці до проведення етапу змагань у Жовтих Водах брали участь чимало окремих особистостей, а також підприємств та організацій міста. Це і ДП «СхідГЗК», ТОВ «Восток-Руда», УкрНДПРІ, і приватні підприємства.

Щодо результату змагань, то нашому місту є чим пишатися. У заїздах із семи класів у п’яти переможцями стали представники жовтоводської команди: А.Черненко (клас «Хобі»), Н.Кієнко (клас «65 куб.см» і «85 куб.см»), О.Морозов (клас «Ветеран» 45-50 років), Р.Морозов (клас «Open»).

Людмила НОВОШЕВСЬКА.