Жовтоводці давно мріяли мати власну міську газету. Газета трудового колективу Східного гірничо-збагачувального комбінату «Трудовая слава» давно і успішно працювала, а от саме міської газети в Жовтих Водах не було. Розмови про це час від часу виникали у місті, і ось навесні 1989 року стало відомо, що перший секретар ЦК КПУ В.В. Щербицький дав згоду на створення газети в Жовтих Водах. У вересні було прийняте відповідне рішення ЦК, в якому йшлося про те, що в нашому місті з 1 січня 1990 року виходитиме газета під назвою «Робітнича трибуна».

Як усе починалось

Для організації цієї дуже відповідальної справи до Жовтих Вод із Дніпропетровська прибула робоча група на чолі з начальником управління у справах видавництв та поліграфії облвиконкому Л.Г. Комаровим.

А в листопаді 1989 року перший секретар міськкому КПУ А.І. Москаленко, діставши згоду тодішнього кореспондента газети «Трудовая слава» Анатолія Ворфліка на роботу в «Робітничій трибуні», призначив його, як майбутнього відповідального секретаря, головою комісії, яка мала підготувати випуск газети. До творчої групи, яка готувала перший номер, окрім А.В. Ворфліка, увійшли В.К. Черкасова, П.О. Жежер, І.В. Домченко, В.В. Іщенко.

Продовжуючи хронологію подій того року, нагадаємо, що 1 грудня 1989 року з’явився наказ за підписом Л.Г. Комарова «Про створення міської газети «Робітнича трибуна» в місті Жовті Води», яка, згідно з цим документом, мала стати органом міського комітету Компартії України та міської ради народних депутатів.

Редактором газети був призначений Микола Калюжний, який приїхав до міста на початку грудня. Того ж місяця на допомогу нашій робочій групі приїхала ціла делегація: зав. сектором преси обкому партії Олександр Тараненко, кореспондент газети «Зоря» Петро Шерепенко, представник обласного управління у справах видавництв і поліграфії Анатолій Доронін, фотокореспондент РАТАУ Анатолій Красножон, із П’ятихаток – редактор районної газети «Ударний фронт» В’ячеслав Булава та кореспондент Василь Палагутін, а також художник із Дніпродзержинська.

Ось як пригадує ті дні Анатолій Ворфлік:

«Ходили, писали, фотографували. Але довкола – самі тобі секрети. Для того, щоб дістати дозвіл на жовтоводські знімки, ми з фотокором РАТАУ Анатолієм Красножоном побували навіть у відділенні КДБ і в першому (режимному) відділі Сіхдного ГЗК.

Складався й верстався номер у друкарні СхідГЗК 26-27 грудня, 28 грудня він був направлений для друку до обласної книжкової друкарні, і за кілька днів нарешті вийшов тиражем 5779 примірників і прийшов до читачів перший, по-новорічному зелений номер «Робітничої трибуни». Ми подовгу розглядали й перечитували ті дорогі нам, бо вистраждані, газетні шпальти, ділилися враженнями, цікавилися й читацьким сприйняттям.»

Не так усе легко, як хотілося б

За цими скупими хронологічними рядками, звичайно, не видно усієї тієї величезної роботи і напруги, які супроводжували вихід першого номера газети, та й подальших її випусків.

Важко було і з передплатою, і штатом, і базою. Із приміщенням редакції – невизначеність. Згодом питання вирішилось, і редакція оселилася за адресою: вул.Богуна, 2а.

Певний час газета друкувалася у Дніпропетровську, на базі друкарні СхідГЗК, потім у Кривому Розі.

«Нині моторошно згадувати деякі події того часу, - розповідає Анатолій Ворфлік, - коли, приміром, черговий номер газети у травні 1990 року так і не потрапив до обласної друкарні: автобус зламався між Жовтими Водами і П’ятихатками та й повернувся в Терни з нашим пакетом. Шукали…»

На пам’яті автора цих рядків співпраця із Криворізькою друкарнею – за всієї поваги до їхнього професіоналізму, інколи траплялися прикрощі – то коректор помилки пропустить, то не той колір надрукують: замість замовленого бузкового, заголовок отримали темно-фіолетовий, майже чорний. І нічого вже не вдієш – де вони, а де – ми…

Нині газета друкується в ТОВ «Підприємство Норма», що в Жовтих Водах по вул.Першотравневій, 5а. Із колективом друкарні склалися нормальні ділові стосунки. Намагаємось враховувати побажання кожної із сторін, і щиро дякуємо працівникам «Норми» за те, що вони з розумінням ставляться до наших проблем. Приміром, коли минулого року в редакції два тижні не було електрики, а опалення з’явилося тільки в січні, газета версталася у найрізноманітніших місцях – і у колег на міському радіо, і в друкарні, і вдома уночі… Тож бували випадки, коли редакція трохи затримувала своєчасне надання зверстаних шпальт. Через це працівникам друкарні доводилося затримуватись на роботі, щоб «Жовтоводські вісті» вийшли вчасно і читачі отримували газету без збоїв.

А щодо приміщення, то редакція з часом поміняла адресу, і нині ми розташовуємось у приміщенні ЖРЕД №4 по вул.Франка,20 – орендуємо там кілька кімнат.

Про що писалося у першому випуску

«З Новим роком, з новою газетою!» - цим вітанням-зверненням керівництва міста відкривалася перша сторінка того пам’ятного, святкового випуску із новорічним малюнком Миколи Дивнича.

«Новоріччя в Жовтих Водах, - говорилося у зверненні, - цього року співпало з народженням міської україномовної газети «Робітнича трибуна». Щиро вітаємо колектив редакції, друкарні, всіх читачів, громадський актив газети з цією знаменною, багато літ очікуваною подією в житті міста, у відродженні української мови і культури, справедливості і гласності…»

У центрі номера було вміщено інтерв’ю першого секретаря міськкому КПУ А.І.Москаленка «Будь щасливим, рідне місто!» Крім того – новорічні вітання, перша читацька пошта, міська інформація, різні редакційні матеріали, літературна сторінка тощо.

Тепер «Жовтоводські вісті»

Через рік газета дістала назву «Жовтоводські вісті». Із серпня 1991 року засновником «ЖВ» є Жовтоводська міська рада.

За двадцять років через нашу газету пройшло багато цікавих, талановитих людей.

У випуску перших номерів «РТ» брали участь редактор Микола Калюжний, заступник редактора Ігор Домченко (нині покійний), відповідальний секретар редакції Анатолій Ворфлік, завідуючі відділів Леонід Плис, Володимир Лавецький, кореспонденти Віктор Данилюк, Олег Сулима, фотокореспондент Юрій Холмогорський (нині покійний), коректор Світлана Гаман (Булгакова), секретар-друкарка Лариса Колесник, друкарка Оксана Топчій.

Пізніше в «Жовтоводських вістях» працювали Людмила Веренко (кореспондент), Галина Мєркушева (зав.відділом), Тетяна Чуєнко (оператор комп’ютерного набору), Тетяна Волочай (головний бухгалтер), Олена Боровкова (відповідальний секретар) та ще багато творчих людей допомагали газеті, урізноманітнюючи її матеріали. Привозили тиражі з Криворізької друкарні Федір Лазарчук, Олександр Артюх.

2005-го редакція «ЖВ» перейшла на власну комп’ютерну верстку. Верстає газету Віталій Жушман.

За час, що минув, газету почергово очолювали М.І.Калюжний (1990-1993), І.В.Домченко (1993-1994), Л.М.Плис (1994-2004). Із липня 2004 року головним редактором «ЖВ» працює автор цих рядків.

Сьогодення

Напевно, сьогодні не потрібно нікого агітувати за те, що місту потрібна своя газета, адже головне її призначення – нести мешканцям найкорисніше і найнеобхідніше в житті – інформацію. Газета, наче живий організм, живе інтересами тих людей, для яких видається. Так було завжди. Гортаючи сторінки газети, можна відтворити історію будівництва міста, підприємств, соціальної інфраструктури. Повірте, це дуже захоплююче заняття. Як приємно буває побачити на газетних сторінках обличчя своїх рідних, друзів або знайомих такими, якими вони були багато років тому. Хтось пригадає свою молодість, хтось знайде своє фото або замітку, або відкриє для себе якийсь невідомий досі факт. Завдяки газеті, читачі дізнаються про героїв минулої війни і проблеми чорнобильців, про обдарованих дітей та творчих особистостей, яких так багато в нашому місті!

Звичайно, за двадцять років часи змінилися і диктують інші правила. Місцева газета, витрати на видання якої нині досить великі, поставлена в жорсткі рамки економії. Узяти хоча б кількість штатних працівників. Сьогодні їх у газеті майже втричі менше, ніж двадцять років тому. Крім того, передплата на газету обходиться читачам набагато дешевше, ніж реальна вартість її видання. Редакція отримує дотацію із міського бюджету на покриття поліграфічних витрат. На усе інше доводиться заробляти самостійно, активно працювати з рекламою. Розуміємо, що читачам це не до душі, але іншого виходу поки що немає. Ще одне болюче для читачів питання – публікація документів міських органів влади, які інколи займають великі газетні площі. Але це – вимога законодавства, яка сприяє більшій відкритості і прозорості дій міської влади. Та й для більшості жовтоводців ця інформація є корисною. Узяти хоча б рішення про тарифи, питання теплозабезпечення міста тощо.

Але, звичайно, у центрі уваги журналістів газети завжди залишається людина в усіх її найкращих проявах.

Тож наш редакційний колектив, зустрічаючи 20-річний ювілей газети, налаштований на подальшу творчу, цікаву роботу із надією на нові теми, які подарують нам журналістські зустрічі, та бажанням працювати й надалі на благо нашого міста та його прекрасних людей.

Наталя Сіра,

головний редактор газети «Жовтоводські вісті»,

член Національної спілки журналістів України.

Довідково

Сьогоднішні штатні працівники редакції: головний редактор Наталя Сіра, відповідальний секретар редакції Людмила Новошевська, агент із реклами Світлана Касян, головний бухгалтер Олена Самусенко.

До складу редакційної колегії входять: Наталя Сіра, Людмила Новошевська, Світлана Касян, Анатолій Ворфлік, від депутатського корпусу – Віра Паніна, Петро Детюк.

Довідково

«Жовтоводські вісті» виходять раз на тиждень по п’ятницях, у роздрібному продажу є вже у четвер.

Розташована за адресою: вул.Франка,20, тел. 2-46-30 (гол.редактор, відп. секретар), 2-43-11 (бухгалтерія, відділ реклами).

Час не стоїть на місті. Редакція газети також намагається відповідати потребам сучасного читача. Для зручності наших читачів створено сайт газети: zhvisti.ucoz.ru.