Катерина Солтик, про яку нещодавно розповідали «ЖВ», і Анна Кононенко під час навчання у поліцейській школі потрапили до однієї групи. При знайомстві з’ясувалося, що землячки – обоє з Жовтих Вод. До того ж середню освіту отримали в одному закладі – гуманітарній гімназії ім. Лесі Українки. У цьому номері «ЖВ» - інтерв’ю з працівником департаменту патрульної служби Києва Анною Кононенко (дівоче прізвище – Гуржий).

- Розкажіть, будь ласка, за яких обставин Ви потрапили до Києва?

- У 1996 р. я закінчила гуманітарну гімназію у Жовтих Водах і вступила до Кіровоградського державного педагогічного університету. По закінченні вишу, сповнена ентузіазму і найкращих сподівань, поїхала разом із подругами підкорювати столицю. Працювала в торгівлі й туристичному бізнесі. Тут зустріла свою долю – вийшла заміж за киянина Сергія, інженера за освітою. Останні кілька років була у декретній відпустці – маємо двох синів із невеликою різницею у віці.

- Як мама двох маленьких дітей і кохана дружина потрапила з декретної відпустки одразу до лав поліцейських?

- Робота, якою я займалася раніше, - це туристичний бізнес. Однак, поки я перебувала у декретній відпустці, в країні відбувалися карколомні зміни. Я маю на увазі події останніх 20-ти місяців. Ми стали свідками того, як люди віддають життя за незалежність України і її право на самовизначення. Неможливо було ставитись до цього байдуже. Хотілося зробити й свій вклад, аби хоч якось наблизити прогресивні зміни у країні. Це й спонукало мене вступити до принципово нової силової структури, покликаної підтримувати правопорядок. І це не просто слова. Серед поліцейських дуже багато ідейних людей, готових ризикувати й жертвувати заради наведення порядку на нашій землі. Такий підхід допомагає в роботі, в іншому випадку етап становлення патрульної служби був би складнішим, адже робота напружена, графік нестійкий – робочий день патрульних триває 12 годин, однак часто обставини змушують працювати довше. Крім того, виникла затримка із прийняттям Закону «Про національну поліцію», через що у патрульних іноді виникали неприємні ситуації. Все це вимагає терпіння й витримки.

Дехто з працівників – заможні і прямо таки багаті люди, які залишили або продали свій бізнес і пішли служити у патрульній поліції. Однією з таких непересічних особистостей є моя подруга Олена, з якою познайомились під час навчання у школі поліцейських. У неї троє дітей, був свій бізнес, який вона передала чоловікові і пішла працювати патрульним. Крім того що робочий день і так тривалий, жінка багато часу витрачає на дорогу, бо живе у передмісті Києва. На відпочинок залишається зовсім мало часу, адже є ще й домашні справи, батьківські обов’язки.

- Як чоловік поставився до Вашого бажання працювати у силовій структурі?

- Він схвально сприйняв моє бажання навчатися, а потім працювати у патрульній поліції. Більше того, я помічаю, що він мною пишається. Варто сказати, що якби чоловік був проти, мене не допустили б до навчання у поліцейській школі. Адже серед безлічі документів, які подаються для участі в конкурсі, повинна бути письмова згода чоловіка (дружини) на роботу у патрульній службі. Якщо людина неодружена (незаміжня), подається така згода від батьків.

- Чи був психологічний бар’єр перед прийняттям такого сміливого рішення?

- Я не боялася психологічного навантаження, пов’язаного із специфікою роботи. У мене й раніше виникали думки, що за своїм психологічним складом я могла б працювати лікарем або працівником силових структур. Були інші моменти, які могли б стати перешкодою для мого зарахування в поліцейську школу. По-перше, це вікові обмеження. Вік претендентів мав бути від 21 до 35 років. Мені якраз виповнилося 35, і я не знала, пройду за віком чи ні. По-друге, на момент подачі заяви я не мала водійських прав, хоча їх наявність була обов’язковою умовою для учасників конкурсу. В результаті за віком я пройшла і курси водіїв успішно закінчила.

- На якій ділянці патрульної служби Ви працюєте?

- Я не займаюся безпосередньо патрулюванням. По закінченні навчання всі студенти поліцейської школи проходили тестування і співбесіду із психологом та співробітниками МВС. За результатами співбесіди мене призначили черговим інспектором у департамент патрульної служби.

Департамент координує роботу патрульних. Тут зосереджена матеріальна база служби – необхідні в роботі поліцейських технічні й транспортні засоби: автомобілі, рації, камери відеоспостереження, спецзасоби, вогнепальна зброя. Тут же знаходиться фінансовий відділ та відділ адміністративної практики, який розглядає питання юридичного характеру.

У департаменті працює весь керівний склад патрульної служби, яку очолює бойовий офіцер Олександр Фацевич. Наша структура підпорядковується безпосередньо міністерству внутрішніх справ. Зараз, коли ми знаходимося ще на етапі становлення, працівники міністерства дуже тісно співпрацюють із департаментом. У коридорах нашого приміщення можна зустріти радника міністра – Антона Геращенка, заступників міністра – Олексія Тахтая та Еку Згуладзе, їх помічників. Усі ці люди допомагають налагодити роботу патрульної служби, вирішити всі складні питання.

- У чому полягає Ваша робота?

- Я працюю у черговій частині департаменту. Цей відділ відповідає за видачу спецзасобів, здійснює контроль патрулів: на великому моніторі можна відстежувати пересування патрульних автомобілів – усі вони обладнані GPS-датчиками. До чергової частини надходить оперативна інформація про найбільш складні, резонансні правопорушення: складні ДТП, правопорушення за участі посадових осіб або самих поліцейських. До речі, застосування поліцейським зброї – теж вважається випадком резонансним, і за цим слідує службове розслідування. Адже під час навчань патрульних озброюють різноманітними засобами впливу на правопорушника, і вогнепальна зброя в цьому списку – останній засіб. Нещодавно був випадок, коли поліцейські, проїжджаючи вулицею, побачили, що на жінку напав пітбультер’єр. Патрульні спробували відтягнути пса. Тоді нападник вчепився в одного з поліцейських і почав його шматувати. Знаючи, що така собака бійцівської породи свою жертву живцем не відпускає, напарник двічі вистрелив у пітбуля на ураження. При цьому власник собаки стояв поряд у нетверезому стані, мовчки спостерігаючи за сценою. За цим випадком внутрішня служба безпеки проводить розслідування – наскільки правомірними були дії поліцейського, котрий стріляв.

- Якщо поліцейський дійсно скоює правопорушення, які до нього застосовуються заходи?

- У патрульній поліції жорстка дисципліна. Тут немає винесення догани чи будь-яких інших заходів попередження. Якщо є невиконання інструкції чи правопорушення, захід лише один – звільнення. Тому є надія, що в цій структурі вдасться унеможливити процвітання корупції, зловживання службовим становищем й інші вади, які роками заважали країні піднятися з колін. Є надія, що українська поліція, як і західна, стоятиме на боці законності, захищатиме не клани, а чесних громадян.

Бесіду провела

Тетяна КОРОБЕЙНИКОВА.