Саме таку думку – про створення ветеранської організації працівників місцевого самоврядування – висловили учасники зустрічі, яка відбулася у міській раді напередодні професійного свята – Дня місцевого самоврядування.
До організаційного відділу 22 листопада завітали колишні працівники виконавчого комітету, які у різні роки брали безпосередню участь у вирішенні різноманітних питань пересічних жовтоводців, - Олександра Пануліна, Тетяна Тараленко, Наталя Онофрійчук, Віктор Лисенюк, Лідія Кучер, Микола Флейтух, Слава Шипунова, Марія Павленко, Валентина Лашина.
Як мовиться, у теплій, душевній атмосфері, під час чаювання, вони пригадали роки своєї роботи в органах місцевого самоврядування, переглянули старі фото, поспілкувались досхочу. А зустріла їх і привітала зі святом секретар міської ради Олена Малоок.
Найстарша учасниця зустрічі – Віра Макарівна Буренко, 1926 року народження, наша землячка. Після закінчення 7 класів СШ №3 ім.Островського селища Жовта Річка, вступила до Олександрійського училища політпросвіти. Під час Великої Вітчизняної навчання довелося перервати, а після звільнення селища від фашистських окупантів у 1943 році, пішла працювати на шахту «Капітальна» хронометражистом. Після війни навчалась в Олександрійському технікумі, потім була направлена на роботу до Івано-Франківська на ткацьку фабрику. Працювала у відділі культури облради, в Заготзерні, в облвиконкомі, а з 1953-го вона - в.о. секретаря Жовторічанської селищної ради П’ятихатського району, у 1955-му обрана секретарем селищної ради, із квітня 1957р. – секретар Жовтоводської міської ради. На цій посаді Віра Макарівна працювала до квітня 1959р. Вона розповіла, що в роки її роботи і в селищній, і в міській раді Жовтих Вод велося активне будівництво житла, промислових об’єктів, життя вирувало. У ті часи до Жовтих Вод приїздило багато молодих спеціалістів, які завзято розбудовували молоде шахтарське місто.
Олександрі Пануліній, яка в органах самоврядування пропрацювала 35 років, теж було що пригадати. У Жовтих Водах Олександра Сергіївна - з 1982 року. Працювала у податковій інспекції, начальником міського фінансового управління. Вона пригадала, що у 80-ті роки був дещо інший порядок затвердження бюджету.
«Наприкінці року завжди залишався вільний залишок коштів, який ми могли використовувати на різні потреби, на освіту, приміром, - пригадує О.Пануліна. - Бувало, що за день проводились необхідні суми, щоб повністю використати вільні кошти на благо міста. Не було казначейства, тендерів. Було прозоро і без проблем. Раніше в бюджеті взагалі не було такої статті як соціальна сфера. Це вже в кінці 80-х у бюджеті з’явились витрати на малозабезпечені сім’ї. За радянських часів Жовті Води займали перші місця в області з соціалістичного змагання, були на третьому місці з виконання бюджету після міст Дніпропетровськ і Кривий Ріг.
Матеріальну базу міста повністю забезпечували державні підприємства, адже у нас такі велетні були: СхідГЗК, «Електрон», «ПРЗ», «ФИМ», ЖУБ, і за кожним підприємством були закріплені школи, дитсадки. Нині це парадокс, але тоді на бюджеті міста не було дитячих дошкільних закладів.
Труднощі почалися, починаючи з 90-х. З’явились такі поняття як дотація, субвенція, субсидія. Місто почало в більшій мірі залежати від Києва і області». Усе залежить від економіки: якщо вона працює, то й усій громаді добре – підсумувала фінансист зі стажем О.Пануліна.
Лідія Кучер, яка має великий досвід роботи в органах місцевого самоврядування Жовтих Вод, адже багато років працювала секретарем виконкому, начальником УПСЗН, тепер очолює міську раду ветеранів, є депутатом обласної ради, звертаючись до присутніх, промовила, що їй дуже приємно зустрітися з колегами, що й раніше їм було добре працювати разом, розуміли один одного з півслова.
Пригадала, як з легкої руки Михайла Козакова, замість практично готової до запуску швейної фабрики у нас з’явилась фабрика штучного хутра. Як для якнайширшого задоволення потреб громадян міста у побутових послугах, було прийнято рішення про спорудження Будинку побуту.
Лідія Василівна пригадала також про такий аспект роботи органів самоврядування як підготовка і проведення виборів. У ті роки вибори проводились через 2,5 роки і обиралось до 240 депутатів. Та й кількість населення була набагато більшою, ніж тепер. «Пам’ятаєте, як у вільний від роботи час друкували на машинках списки виборців? А які тоді були списки! Тепер є комп’ютери, реєстр виборців. Але базу напрацювали ми», - говорить Л.Кучер. Вона пригадала своїх учителів, які навчили її практично довершено готувати різні офіційні документи: чи то довідку, чи план роботи. «Інколи доводилося по кілька разів переписувати той чи інший документ, але ця їх вимогливість згодом стала для мене великим надбанням, - сказала Л.Кучер. - Тоді працювали до шостої вечора, виходили у суботу і неділю. Тепер мене ніхто не примушує, я сама виходжу у вихідний на роботу і працюю з документами. Головне, вчили не тільки формам і методам роботи, а - любити і шанувати людей. Хороший був час, можливо, ми були бідніші, але байдужими точно не були».
Ось така вийшла зустріч ветеранів місцевого самоврядування, трохи ностальгічна. Із приємністю згадувались минулі часи, коли менше було паперової роботи, а більше безпосереднього спілкування з людьми, коли місто дійсно процвітало, а на засіданнях виконкому сварили тих керівників, які не освоювали бюджетні кошти, коли у дитячих садках на столах були білі скатертини, а в шкільних їдальнях вистачало стільців.
Так, часи нині інші. Старшому поколінню тривожно за своїх дітей та онуків: як-то вони житимуть в умовах складної економічної ситуації. Та молодь упорається, я переконана, що й старші в це вірять. Адже й самі колись молодими будували наше місто, і раніше труднощі були, щоправда, майбутнє бачилось їм більш виразно. Сучасне покоління проходить свою школу життя, загартовується і будує своє майбутнє, спираючись на мудрі поради своїх батьків.
Наталя СІРА,
фото Віталія ЖУШМАНА.
|
