90-річний мешканець приватного сектора постраждав від нападу сусідських собак у власному дворі. Про цю подію та історію свого спасіння він розповів «Жовтоводським вістям».

Івану Климовичу 90 років, він учасник Великої Вітчизняної війни, інвалід І групи. Ще в роки війни був серйозно поранений, і тому замість лівої ноги – протез.

Погожого сонячного ранку 23 серпня цього року Іван Климович вийшов на подвір’я своєї садиби, щоб погодувати вірного сторожа – невеличкого песика Дружка. Поставивши йому тарілку із сніданком, Іван Климович попрямував до літньої кухні. Але щойно він відійшов, як почув позаду скавуління Дружка. Озирнувшись, чоловік побачив жахливу картину. Два здоровенні сусідські собаки, яких привабив запах їжі, кинулись на Дружка, відбираючи у нього поживу. Кавказькі вівчарки буквально загризали маленького сторожа. Господар поспішив на допомогу своєму чотирилапому другові. Але сили виявились нерівні. Втриматись під натиском велетнів, коли замість однієї ноги – протез, виявилось непросто. Та й вік давався взнаки. Наносячи укус за укусом, голодні розлютовані собаки повалили чоловіка на землю. Один «кавказець» вгризся йому у праву руку і пошкодив кістку у двох місцях. Другий пес почав шматувати ліву руку, а потім вхопив за протез ноги і потягнув чоловіка до першої жертви – нерухомого Дружка.

Ледь притомний Іван Климович згадав про мобільний телефон, що був у кишені. Під щелепами собак він таки спромігся додзвонитись до сусідів і попросити про допомогу. Сусідка – Ганна Зуєва – одразу зателефонувала до швидкої допомоги та у міліцію. Медпрацівники швидко прибули на місце, але допомогти Івану Климовичу не могли, адже собаки кидались на ворота, тільки-но хтось намагався увійти до двору. Сусіди двічі телефонували до міліції, але крім довгих розпитувань на зразок «як і коли трапилась подія?», «повне ім’я потерпілого», «дата народження» - іншої реакції не послідувало. Міліція приїхала лише після того, як працівники швидкої, не змігши дістатись до потерпілого, самі зателефонували до міського відділу внутрішніх справ і наполегливо попросили про допомогу. Та коли прибули правоохоронці, непритомного закривавленого чоловіка карета швидкої уже везла до лікарні. Дістатись до потерпілого допоміг сусід Сергій Мальков, який відігнав собак пострілом із повітряної рушниці.

Іван Климович провів півтора місяці у лікарні – пошкоджена рука зрослася неправильно, довелося кістку знову ламати і накладати гіпс. Нині потерпілий продовжує лікування вдома. В одужанні літньому чоловіку допомагає природний оптимізм.

Але виникає питання: чому непрохані гості безперешкодно потрапили на подвір’я до Івана Климовича?

Власники собак придбали будинок по сусідству з Іваном Климовичем порівняно недавно. Але на момент описуваних подій вони там не жили, тому що не встигли обладнати будинок, як і не встигли замінити старенький дірявий паркан. Зате для охорони помешкання завели двох породистих псів, для яких не було передбачено прив’язі, вольєра чи будь-яких інших засобів обмеження. Після прикрого випадку власники кавказьких вівчарок одразу встановили високу огорожу, взяли на себе витрати з лікування Івана Климовича, навіть допомогли відходити Дружка, який знову вірно охороняє подвір’я. Та сьогодні Іван Климович дивується із звичайної людської безвідповідальності. Адже біди можна було б уникнути, якби власники собак вчасно встановили паркан. Можна було б обійтися меншими втратами, якби оперативно відреагували працівники міліції і відігнали собак. Ветерану війни важко зрозуміти, чому він у роки війни, ризикуючи власним життям, міг захищати співвітчизників від іноземних загарбників, а сьогодні охоронці правопорядку не можуть захистити його від собак?

Іван Климович усвідомлює, що залишився живий лише завдяки відчайдушним зусиллям сусідів у його порятунку: «Якби не сусіди, то собаки перегризли б мені горло. Я бачив видиму і страшну смерть». Чоловік із теплотою і вдячністю відгукується про медпрацівників травматологічного відділення, які поставились до нього із чуйністю і повагою, допомагали у фізичному і психологічному одужанні.

Тетяна КОРОБЕЙНИКОВА.