Усі вони – новачки у своїй справі. Але молоді й енергійні, тому швидко засвоюють нові стандарти нової служби – патрульної поліції. Серед працівників структури, яка розпочала роботу у Києві місяць тому, є й жовтоводці. Про свою службу у новому підрозділі МВС розповіла інспектор патрульної поліції Катерина СОЛТИК.

- Що пов’язує Вас із Жовтими Водами?

- У Жовтих Водах я народилася. Тут пройшло моє дитинство. У 2010 році я закінчила гуманітарну гімназію ім. Лесі Українки. Для подальшого навчання розглядала Одесу і Київ. Вибір припав на столицю, на той час там навчалась моя старша сестра. П’ять років здобувала освіту у Національному транспортному університеті за напрямком «Правознавство». Цього року захистила диплом. По закінченні університету дізналася про набір до патрульної поліції і одразу загорілася.

- Чи складно було потрапити до складу поліцейських?

- Відбір претендентів проходив у кілька етапів: перевірка загальних знань (із математики, української мови, правопису), перевірка фізичної підготовки, проходження військово-лікарської комісії (ВЛК), тест на логіку – близько 500 питань та заключний етап – співбесіда з психологом та керівництвом патрульної служби. Чим далі, тим завдання були складніші. Проте кожен вдало пройдений етап давав відчуття, що я щось можу, дарував впевненість у власних силах і здібностях.

- І все ж – що вплинуло на прийняття такого серйозного рішення. Адже робота пов’язана з певними ризиками?

- Вступаючи на навчання до патрульної поліції, я не думала про ризики. Звичайно, я усвідомлювала, що вони є. Навіть батькам деякий час не говорила, що збираюсь у поліцейські – знала, що будуть хвилюватись. Проте десь усередині відчувала, що це саме те, чим мені хочеться займатись – щось на зразок покликання. Свого часу, навчаючись ще у гімназії, я мала бажання вступати до Академії МВС, щоб у подальшому працювати в силових структурах. І хоча в результаті обрала інший вуз, все ж навчалась за напрямком правознавства, який мені подобався. Та й тато у мене військовий – отже задатки є.

- Як проходило навчання у поліцейській школі?

- Навчалися шість днів на тиждень. Викладачі – дуже компетентні люди, зрозуміло й доступно змогли донести нам матеріал.

Спочатку вивчали такі предмети, як комунікація, етика, спілкування з громадськістю. Далі йшли більш точні дисципліни: адміністративне право, кримінальне право. Тут мені допомогла університетська база, адже більшість матеріалу виявилось знайомим. Цікавий предмет – тактика. На цих заняттях ми засвоювали первинні прийоми самооборони, здійснювали «зачистку будівлі», дізнавались, як правильно зупиняти автомобіль, спілкуватися з водіями. Кожен предмет цікавий, на заняття я завжди йшла із задоволенням. Деякі знання нам уже знадобилися в роботі. Наприклад, неодноразово доводилося виїжджати на виклики з приводу сімейних сварок, іноді навіть до одних і тих же людей. У таких випадках ми повинні додержуватись певного алгоритму дій, і найперше – відвести конфліктуючих осіб у різні сторони, щоб попередити нанесення тілесних ушкоджень.

- Які маєте спецзасоби під час патрулювання?

- Наручники, гумові кийки, перцевий балончик та вогнепальну зброю. Під час занять нас навчали застосовувати ці засоби правильно і максимально тактовно по відношенню до затримуваних осіб.

- За місяць роботи можна констатувати, що патрульна служба користується повагою і довірою серед населення. Що, на Вашу думку, забезпечує високий рейтинг поліції?

- По-перше, це комунікативний контакт. Ми не кидаємось на порушника одразу з кийками чи погрозами. Ми намагаємося з’ясувати ситуацію та її причини, зрозуміти позицію порушника та потерпілого, щоб прийняти максимально виважене й адекватне рішення. Приїхавши, скажімо, на виклик з приводу галасливої поведінки нетверезої компанії, ми ведемо мову приблизно таким чином: «Доброго вечора! Що святкуємо? Чому так пізно?» Часто після короткого такого спілкування порушники вибачаються, дякують за ввічливе ставлення і мирно розходяться.

По-друге, робота поліції організована таким чином, що забезпечується дійсно швидке реагування. Особисто я патрулюю у Голосіївському районі. Цей район поділено на 18 квадратів. У кожному – чергує патруль із двох поліцейських на службовому автомобілі. Якщо від мешканців району надходить виклик, інформацію одразу передають нам, і ми швидко можемо дістатися на місце події.

- Які труднощі є у роботі?

- Патрульна служба перебуває на етапі становлення. Тому існують деякі труднощі організаційного характеру, не завжди вдається дотримуватись графіку роботи – скажімо, у такому випадку, коли попередня зміна була на виклику і не змогла вчасно передати нам автомобіль. Є деякі недоліки з інформаційним забезпеченням. Та, я гадаю, це тимчасові явища, які згодом вдасться вирішити.

Днями відбулася радісна для нас подія – введення в дію Закону «Про національну поліцію» від 4 серпня 2015 р. До цього, протягом місяця, ми працювали без нормативно-правового підґрунтя. Це також створювало певні труднощі. Іноді правопорушники відмовлялися виконувати вимоги, аргументуючи тим, що наша служба і наші дії нелегітимні. Однак тепер ситуація докорінно змінюється!

- Як ви гадаєте, інші міста України мають шанс на створення ефективної патрульної поліції?

- Звичайно, так. Більше того, у них є шанс зробити все швидше й організованіше. Адже буде вже досвід київської поліції, який допоможе уникнути багатьох помилок.

Бесіду провела Тетяна КОРОБЕЙНИКОВА.