Коли розпочався Євромайдан, переважна більшість наших патріотів (членів ШБГ «Лицар Волі», прихильників і членів ВО «Свобода») залишались байдужими до його вимог. Лише Марк Мельник покинув свою роботу у Польщі і примчав на Майдан одним із перших. Усе змінилось після кривавого розгону студентів у ніч проти 30 листопада 2013 року. Вже 1 грудня я зателефонував усім нашим активістам і ми «зібрались попити кави» на квартирі, яку знімав Максим Пошедін. Було нас чоловік 8-9. Ми вирішили, що пацифістські акції протесту (ліхтарики, пісні і танці) вже вичерпали себе і потрібно включатись у більш активну боротьбу. Скинувшись на екіпіровку (шоломи, щитки, окуляри, імпровізовані саморобні бронежилети), продукти та квитки на поїзд, перша п’ятірка активістів виїхала до Києва. Старшим поїхав Максим Пошедін. Згодом ми налагодили певну ротацію жовтоводських активістів на Майдан. Усе робили тихо і злагоджено, навіть від’їжджали до Києва не з П’ятихаток, а з Кривого Рогу. Згодом на виїзди до Києва долучилось більше патріотів, грошима допомогли небайдужі жовтоводці Маргарита і Михайло (не спитав у них, чи можна називати їх прізвища) та випускник «Стратегії» Олександр (просив не називати його прізвище). Юридичну допомогу надавав Олександр Гопак, який пізніше буде консультувати бійців «Жовтої сотні» та піде добровольцем в АТО.

Олександр Гопак

У січні 2014 року до жовтоводців приєднались добре екіпіровані активісти із Кривого Рогу, що значно підсилило нашу групу.

У нашому невеличкому місті всі патріоти знають один одного, тому змобілізувати певну кількість організованих і дисциплінованих бійців не було проблемою. Доводилося навіть відмовляти гарячим молодим хлопцям із числа старшокласників. Проте це не зупинило учня 11 класу СШ №8 Максима Громова, який поїхав на Майдан самостійно і взяв активну участь у революції.

Максим Громов - перший зліва

Пізніше Максим під чужим ім’ям запишеться до добровольчого батальйону «Крим» і у свої 17 років пройде найгарячіші бої за Савур-Могилу, де отримає перше поранення.

На Майдані наших зустрічав Марк Мельник, який на той час уже приєднався до «Правого Сектору», що базувався на 5 поверсі Будинку Профспілок.

Марк Мельник

Ми отримали дах над головою і можливість знімати маски у приміщені, куди не допускали сторонніх зівак та журналістів. Я заборонив студентам-активістам з’являтись із відкритим обличчям на Майдані. Це правило було порушено лише пару раз (завдяки чому маємо кілька світлин). Наші хлопці стояли на барикаді разом із козаками Самарської паланки Владислава Ладигіна, виходили на патрулювання разом із «правосеками» та у складі 4 сотні самооборони захищали Майдан.

На одній із нарад було вирішено не «світитись» на заходах, які організовували жовтоводські активісти Михайло Мурашкін та Григорій Розумовський. Більшість із наших були переконані, що революції робляться у столиці, а «засвітивши» актив на «Жовтоводському Євромайдані», ми не зможемо вже так вільно пересуватись. Під час загострення подій на Майдані частина жовтоводських патріотів вирушила до Києва, а частина - до Кіровограду, де взяла участь у місцевому Майдані.

Кіровоградський майдан 25 січня 2014

На щастя, наші активісти приїхали вже після розстрілу. Хоча два з них, випускники Богдан Мироненко та Марк Мельник, отримали поранення.

Після Революції Гідності східними регіонами України прокотилась хвиля антиукраїнських заворушень. Щоб запобігти можливим проявам анархії та сепаратизму, жовтоводські активісти після повернення з Києва організували Жовтоводську сотню самооборони, яку очолив Марк Мельник. Самооборона патрулювала місто, охороняла міські масові заходи, проводила толоки з прибирання міста.

Віталій Ящурко, ("Азов")

Події в Криму та на Донбасі спонукали патріотів єднатися в добровольчі батальйони для захисту України. Першими добровольцями стали: Юрій Таран («Донбас»), Максим Пошедін («Дніпро-1»), Віталій Ящурко («Азов»). Згодом майже всі учасники Революції Гідності, бійці «Жовтої сотні» підуть добровольцями до ЗСУ та НГУ.

Владислав Дутчак.