Є багато різних гуртків у нашому місті. Про цей мені хотілося розповісти вже давно. Тому що він особливий. Тому що ним керує людина неординарна. Скажете, що всі керівники гуртків неординарні? Не погоджуся. Мало хто відходить від традицій. Можна довго сперечатися щодо системи позашкільної освіти і методів приваблення підлітків. А от те, що Юрій Скрипник цими питаннями «не заморочується», але молодь з його репетицій не виженеш, - це факт.

У чому ж секрет? Як і чому можна навчитися у вокально-інструментальному гуртку Центру дитячої творчості? Про це ми спілкувалися за чашкою ароматного щойно завареного зеленого чаю з учителем багатьох жовтоводських музикантів Юрієм Скрипником.

- У нашому вокально-інструментальному гуртку представлені кілька груп: підготовчий рівень, основний, творчий та на кшталт клубу авторської пісні. Вікові обмеження існують, але вони формальні – від 6-ти до 21-го року. Але, якщо зважити на практику, то займаються тут переважно старшокласники та студенти, тобто від 15-16 років і старше. Моя особиста думка така, що в ранньому віці є тільки окремі, так би мовити, екземпляри, коли дитина справді має бажання чомусь навчитися.

- За традиційною системою освіти дитину «віддають» до музичної школи. Якщо бажання батьків та здібності і бажання дитини співпадуть, то можна отримати гарний результат. У чому полягає суть Вашого методу навчання?

- Не тягнути квітку за пуп'янок: вона від цього скоріше не виросте і не розквітне. Слід допомагати. А не тягнути.

- У цьому є зерно істини. Це образно, філософськи. Як це виглядає на практиці?

- Я принципово не сприймаю дух суперництва. На мою думку, людина мистецтвом має займатися задля певної душевної насолоди. Не з матеріальних причин. Навіть не для того, щоб бути кращим за когось іншого. Це – не спорт. Тому я не застосовую традиційних заліків, звітів і тому подібного. Якщо людина займається у своє задоволення, які їй потрібні заліки?

- Але Ваші вихованці беруть участь у концертах?

- Так, але знову ж таки задля власного задоволення. Щоб показати: мені від цього добре, хай і ви від цього отримаєте насолоду.

- Зрозуміло: «мистецтво заради мистецтва». А якій музиці за стилістикою Ви навчаєте?

- Коли до мене приходять і говорять, що хочуть навчитися грати, наприклад, на гітарі, спершу з’ясовуємо, у якому плані. Тому, що хтось приходить, щоб вивчити десятка два акордів. Він вже зможе акомпанувати, можливо, складати пісні. І це буде його остаточна мета. А хтось забажає грати вже у групі. Як гадаєте, можна їх навчати однаково? Тож, ми спочатку виявляємо, хто чого очікує в результаті. Від цього вже і залежить подальше навчання.

- Грі на яких інструментах у Вас можна навчитися?

- Традиційна шестиструнна гітара (акустика, електрогітара), бас-гітара, ударні інструменти, клавішні. Хто вміє співати, може підтягнути і розвинути свій вокал. Зрозуміло, якщо людина не має ані слуху, ані голосу, але дуже хоче співати, то навряд чи їй за це слід серйозно братися.

- Тобто краще приходити до Вас займатися, якщо вже маєш якісь навички?

- Чому? Ні. От, щоб далеко не ходити, візьмемо групи «Коридор», «Інша мова» - там майже всі учасники прийшли займатися «з нуля». У різний час. Це вже потім вони зібралися разом. Але практично кожен з них, я люблю пожартувати, «не знав, з якого боку братися за гітару». Починали навчатися для себе, а потім з’явився інтерес розкласти за партіями, зіграти разом. Я завжди підтримую такі починання й інколи навіть провокую їх. Це ж набагато цікавіше, ніж бриньчати самому. До того ж, у будь-який момент можна спробувати себе за іншим інструментом. Є такі, хто може грати і на гітарі, і на бас-гітарі, і на барабані…

- «И швец, и жнец, и на дуде игрец»?

- Авжеж!

- Наскільки я знаю, Ви любите давати своїм учням майже одразу якісь складні для виконання речі. Це знову ж таки суперечить традиційним методам навчання.

- Той, хто постійно і з бажанням займається, починає набагато скоріше все вловлювати. Збільшується швидкість сприйняття. Ми часто тестуємо деякі мої «речі» з усілякими складними розмірами. Існує така думка: чим частіше виконувати незвичні фізичні рухи, тим краще і більш усебічно розвиватиметься людина. Тому, чим більше ми будемо грати в незвичних та нестандартних для європейців ладах і звукорядах, тим корисніше це буде для розвитку росту творчого початку, який є в кожному з нас. Я розумію, що у кожного своя «швидкість». Як ми вже говорили про квітку: кожна має розквітнути у свій час.

P.S. Юрій Миколайович уже давно пише власні оригінальні композиції. Скільки їх, автор не рахує. Пише тому, що вони самі народжуються. Ні для кого і ні для чого. Вони, як східні вишукані тканини, - зі складними орнаментальними візерунками, які вражають переплетінням іноді неочікуваних кольорів і відтінків. Безумовно, це – інтелектуальна музика. А його школа – для тих, хто свідомо бажає пізнати це тонке мистецтво.

Довідка

Майже весь трудовий шлях Ю.Скрипника пов’язаний із музикою. Розпочинав зі шкільних ансамблів, вивчившись у Дніпропетровському училищі ім.Глінки, грав і на весіллях, а у скрутні часи довелося і на молодіжній дискотеці у парку Слави. Був директором клубу ім.Петровського, викладачем гуртку ВІА в Будинку піонерів, який разом з іншими перебазувався до Центру дитячої творчості, де є і донині.

За період своєї творчої діяльності Ю.Скрипник був безпосереднім учасником, мав причетність до створення та творчого процесу таких жовтоводських музичних груп: «Акцент», «Хаос», «Маршал», «Жовтий чай», «Фаетон», «Фріда», «Коридор», «Інша мова», «NN» та багато інших. До речі, практично всі групи, які виступали 1 жовтня на рок-фестивалі в ІП «Стратегія», мають відношення до школи Скрипника: майже в кожній, якщо не всі, то принаймні один-два учасники, стали затятими музикантами під ненав’язливо-філософським керуванням Юрія Миколайовича.

Між іншим, вітаємо Юрія Миколайовича із відзнакою грамотою Головного управління освіти і науки Дніпропетровської облдержадміністрації, котру йому вручили на урочистостях до Дня працівників освіти 29 вересня поточного року.

Людмила НОВОШЕВСЬКА.