Цього року малюків та
підлітків для надання медичної допомоги (переважно це стосується проведення
операцій) направляють до Дніпропетровська, хоча раніше ця категорія наших
співгородян обслуговувалась у рідному місті. В чому причина цього? З таким
питанням читачі звертаються до газети. «Жовтоводські вісті» у свою чергу
звернулись за роз’ясненням до начальника СМСЧ-9 Петра Пастуха. Ось що він повідомив.
- Згідно з наказами
Мінохорони здоров’я та головного управління охорони здоров’я Дніпропетровської
області, які набули чинності у минулому році, діти повинні отримувати
спеціалізовану, висококваліфіковану медичну допомогу, в тому числі і
хірургічну. До речі, до Дніпропетровська ми направляємо дітей не тільки з
хірургічною патологією, а й терапевтичною, неврологічною патологією тощо, -
повідомив П.Пастух.
В області в
останні півтора-два роки створені спеціалізовані центри для надання
кваліфікованої медичної допомоги дітям: починаючи від центрів допомоги
немовлятам, і закінчуючи спеціалізованими відділеннями обласної дитячої
клінічної лікарні. Тому ми, виконуючи згаданий наказ, почали відправляти дітей
із гострою хірургічною патологією до Дніпропетровська для надання їм медичної
допомоги.
Для того, щоб
надавати медичну допомогу за місцем проживання – в місті Жовті Води – нам
потрібно мати у своєму штаті дитячого хірурга, як мінімум першої або вищої
категорії, якого у нас сьогодні немає. При тому, він повинен бути
кваліфікованим, оперувати щодня. За кількістю наявного в місті дитячого
населення нам такого хірурга треба аж 0,25 ставки. Самі розумієте, що на 0,25
ставки кваліфікований лікар до нас працювати не прийде. Ну, і, звичайно,
потрібен спеціальний анестезіологічний супровід, тобто повинен бути
підготовлений лікар-анестезіолог, який має право давати саме дітям наркоз,
відповідне обладнання тощо. У нас, слава Богу, тяжких випадків не було, а в
інших районах і невеликих містах були, тому, і я вважаю правильним те, що діти
отримують висококваліфіковану медичну допомогу в стінах обласної лікарні. Там і
спеціалісти висококваліфіковані, і обладнання нове, яке дозволяє виконувати
лапароскопічні операції при тих же апендицитах. Ми цього робити не можемо.
Обладнання дуже дороге, придбати його і проводити 20-30 операцій на рік не
доцільно. Обладнання повинно працювати щодня. Приблизно 3-5 операцій на добу –
таке навантаження повинно бути на це обладнання. Підлітків ми оперуємо.
- З якого віку?
- Із 15 років. У
нас є дозвіл, кваліфіковані лікарі. А маленьких ми раніше оперували, і дво-, і
трирічних. Але раніше не було такого наказу. А вийшов такий наказ тому, що не
всюди надається відповідна медична допомога, про що часто розповідається в засобах
масової інформації. Тож, щоб убезпечити себе, не сподіватись на «авось», дитину
відправляють до спеціалістів. Поки що ситуація така. У такій країні живемо, що
не можемо придбати дороге обладнання, запросити того ж лікаря.
Я чітко
дотримують такої думки, що гарні лікарі роботу не шукають, вона у них є. Лікаря
виростити треба, і гарний лікар, особливо хірург, виховується, як мінімум, 10
років. Для того, щоб бути лікарем І категорії, треба 8-10 років, а вищої
категорії – 15 років. Ось на такі кадри ми сподіваємось, і виховуємо їх. На
жаль, «кадровий провал», який відбувся з початку 90-х до 2000-го року в
медсанчастині, ще й сьогодні дається взнаки. Це зараз ми почали запрошувати
лікарів, квартири давати, і люди до нас пішли, і інтернів ми почали отримувати.
Проведена велика робота адміністрації спільно з міністерством і головним
управлінням охорони здоров’я. А тоді лікарі «розбігались», зарплати не було,
соціального захисту теж, квартир у місті нашим лікарям не давали, тому сюди
ніхто не їхав.
Сьогодні у нас є
молоді доктори, яких ми вчимо, виховуємо, і лікарі, яким під 60. А от лікарів
середнього віку, років 40-45, які найбільш працездатні, досвідчені, на жаль, у
хірургічному профілі – двоє-троє. А треба більше. Та нічого, ми їх виховуємо, і
я вважаю, що років через п’ять вони вже усе візьмуть на себе. Якщо, звичайно,
місто буде допомагати.
- А якщо у маленької дитини,
приміром, апендицит, ви встигаєте довезти хворого до обласного центру? Як
узагалі все це відбувається, чи супроводжує пацієнта наш лікар?
- Безумовно, їде
наш автомобіль, наш медичний працівник.
- Батьки оплачують бензин?
- Батьки, на жаль,
переважно не платять. 50%, а інше доводиться вишукувати нам, просимо різні
фірми, які, на щастя, нам допомагають. Хочу сказати, що не платять ті, хто не є
найбіднішим. На інші потреби грошей вистачає, а придбати 20-30 літрів бензину, щоб
відвезти дитину до Дніпропетровська, вже є проблемою. Згадують Конституцію і
так далі. Батьків зрозуміти можна, але ж і медсанчастині ніде взяти кошти на
бензин. А питання потрібно вирішувати негайно, оскільки з моменту визначення
діагнозу, особливо з гострою хірургічною патологією, пацієнт повинен бути
прооперований протягом перших двох годин. Якщо діагноз сумнівний, у нас є шість
годин часу, щоб остаточно визначитись. У будь-якому випадку за дві з половиною
години ми доїжджаємо до Дніпропетровська, і упродовж чотирьох годин при
підтвердженому діагнозі, дитина оперується. Інколи привозимо дитину із
сумнівним діагнозом, вона там спостерігається, і, якщо операція не потрібна,
привозимо додому. Це нормально, усіх підряд ніхто не оперує. На щастя, у нас не
було випадків, щоб ми когось не довезли, чи були якісь ускладнення. В усякому
випадку, у мене немає жодної скарги від батьків, або зауважень від клініцистів
обласної лікарні про те, що ми зробили щось не так.
- А якщо перелом руки, ноги?
- У цьому випадку
намагаємось впоратися самі. Даємо наркоз діткам і восьми років, і десятилітнім,
є в нас досвідчені анестезіологи. Але коли травма складна, як це буває при
падінні з висоти, ми або направляємо в область після виведення пацієнта з шоку,
або ж викликаємо санітарну авіацію, звичайно ж, оплачуючи цей виклик. Бригадою
невідкладної допомоги області нічого не робиться безкоштовно. Ми оплачуємо або
батьки. За 2009 рік, до речі, близько 1% заплатили батьки або родичі хворого,
99% - СМСЧ-9.
Ось, на жаль,
такі реалії нашого сьогодення. Вдома прооперувати дитину лікарі не мають права
через відповідний наказ міністерства, а відвезти до Дніпропетровська проблематично
- через відсутність фінансування на придбання пально-мастильних матеріалів. От
і доводиться усім миром вирішувати цю проблему. Та що там говорити про
транспортування хворого до Дніпропетровська, «швидка» повинна виїздити на
виклики до хворих у межах міста щодня і цілодобово. От і збирає медсанчастина
гроші на бензин, звертаючись із проханням сплатити, хто скільки може, до усієї
громади – від керівників підприємств до пересічних громадян. Чи ж довго так
триватиме?
Наталя Сіра.
|
