Не всім вдалося побачити зйомки передач, а їх було знято дві, наживо, та дуже добре можна було подивитися і послухати, як співають у Жовтих Водах, вже по телевізору. Першу програму канал «СТБ» транслював 2 вересня, друга програма з’явиться в ефірі вже 4-го листопада. Нагадаємо, що переможцем першої гри став колишній студент, а нині працівник ІП «Стратегія», вокаліст рок-групи «Cover band» Антон Хлопенко. У другій переміг вихованець музичної школи Олександр Сахнюк. Талановитих співаків у нашому місті, безперечно, набагато більше. Щоб усіх їх показати у відомій програмі не вистачило б, мабуть, і року. Тож, переможців вітаємо, а решті – бажаємо не засмучуватися, адже це – лише гра - «гра для тих, хто любить спів».

- Чому не прийшли на зйомки? А ось бачу, - вигукнув Ігор Кондратюк, побачивши журналістку газети «Событие» Юлю Сєдову (вона брала участь у зйомках другої передачі, - від ред.), - ви делегували свого представника. До речі, класно Ви співали. Програла, шкода. Але це гра. Хочу сказати, у літніх передачах, як правило, перемагають хлопці, тому що переважно уболівають дівчата. Ось така гендерна несправедливість. Взагалі, мені дуже сподобалось. Мені сподобалось те, що на другій передачі було стільки ж людей, як і на першій. Я у двох передачах вибрав абсолютно співочих людей.

- У тому, що народ хоче співати. До тих талант-шоу, які нині існують, ще потрібно потрапити. А тут треба просто впасти в око ведучому. Яким чином? Кожен це робить по-своєму.

- Я виходжу з того, з чого виходили б і ви: подобається чи ні. Іноді голосом, іноді поведінкою, іноді статурою, іноді людина просто відрізняється від інших. По-різному. От ваша землячка-борець (Ліза Бардіна, - від ред.) уже тричі брала участь в передачі. Вона виділялася тим, що була така активна. Її неможна було не помітити.

- Скільки яєць з’їли за історію програми?

- Сьогодні я вручив 725-ту футболку. Там були деякі пропуски, втім 720 передач ми відзняли. 720х20… Майже 15 тисяч яєць. Я вже не говорю про те, що під час ювілейних передач ми дарували більшу кількість, а ще дарували курей.

- Чи намагався хтось давати хабара, щоб потрапити до передачі?

- Записуйте: хабарі дають тим, хто їх бере. Фраза крилата, але вона може бути вжита стосовно мене однозначно. До «Шансу» пробували потрапити. Вагон яблук пропонували. Навіщо вони мені потрібні? Пропонували шикарний відпочинок в Одесі… Я цього не розумію і ніколи не розумів, і слава Богу. 

- Ви вперше в Жовтих Водах?

- Так.

- Які можуть у мене бути враження? Вашого міста не видно з тих вулиць, якими я доїхав до готелю. Я заїхав по якійсь нереально поганій дорозі, отам, де «Сталкер», мабуть, знімали. Там стоїть якийсь закинутий завод. Потім зліва на якійсь будівлі я побачив прапор України. Між іншим, перший прапор, який я сьогодні побачив. Мені, до речі, сподобалося місце зйомок. За останні міста, де ми знімали передачу, це найкрутіший пам’ятник. У Христинівці, приміром, ми знімали біля пам’ятника Леніну. 

- «Караоке на майдані» народилося в Москві на квартирі Андрія Козлова. Там ми придумали цю передачу. Вона тоді називалася «Игрушки для улицы». Я рекламував радіо-мікрофони «Караоке». Це була така 15-хвилинна музична реклама в ранковому блоці телекомпанії «Град». По ходу передачі я співав правила купівлі радіо-мікрофонів, різні пісні на різні мотиви. Тобто це був такий ігровий телемагазин. Вступна пісенька була складена на мотив пісні «Хорошее настроение». Вона так і залишилась. А вступ – це перероблена пісня Трубача. Він її навіть не впізнає тепер.

- «Караоке» - ні. Його неможна назвати вдалим чи невдалим. Це просто такий феномен, який існує. Ми тримаємось не тому, що мене люблять, а тому що «Караоке» є сенс купувати як телевізійний продукт. Тим більше, я змінював канали. Мені здається, що «Х-фактор» і «Голос країни» - це два найвдаліші проекти на сьогодні. У мене немає часу дивитись «Голос», але мені приємно, що половина учасників цього шоу були у мене в «Караоке» і «Шансі».

- Мій особистий, якій я вів? Це була телегра «5+1» на каналі УТ-3. У 1992-му році ми разом з Оксаною Марченко працювали на цьому каналі. Другим проектом була програма передач на завтра, це коли читали програму УТ-1на вулиці і вручали маленькі телевізори. Це придумав Андрій Козлов. Спочатку я зробив його в Києві, а потім він на каналі РТР. Третьою передачею вже було «Караоке на майдані». Потім із власних програм був «Шанс». Власне, і все.

- Знаєте, світова тенденція така, що я думаю, це неможливо. Тому що неможна співпереживати фрезерувальнику 5-го розряду. Ви не можете цього робити апріорі. А коли хтось співає, а у нашій країні кожен третій чи п’ятий вважає, що він теж непогано співає, то, відповідно, у нього буде бажання послухати, буде інтерес. На цьому побудовані шоу у всьому світі. 

- «Х-фактор» у нас розпочинається 27 жовтня. Без зайвої реклами, хочу сказати, у нас чесні проекти на відміну від 1-го каналу в Росії, де керівництво дуже сильно впливає на те, як відбуватиметься та чи інша історія з героями. Тут вибувають за голосуванням. Це буде третій сезон. Сподіваюся, він вам сподобається. Буде ще мінімум один сезон «Україна має талант». Десь із 7-го вересня піде нове ток-шоу «Один за всіх», яке я буду вести. Ток-шоу а-ля Малахов. Це трошки не мій жанр, тому що я не люблю «жовтого». Подивимося, що з цього вийде.

- Навіть, якщо з ними не підтримувати відносини, вони робитимуть це самі. Найчастіше ми спілкуємося з Марією Рак. Я вважаю її найсильнішою серед тих, хто у мене був у «Х-факторі» і взагалі. Навіть, порівнюючи з «Шансом», вокально там сильніше, можливо, була Міла Нітіч, Наталя Валєвська, а от цікавіше як артистка - нікого не було. 

- Всяку. Як правило, коли іде «Х-фактор», у мене в телефоні зазвичай та музика, яку я можу запропонувати своєму учаснику для виконання. Взагалі, слухаю шлягери. Мені більше подобаються українські пісні. Я жалкую, що їх стає все менше і менше. Розумієте, їх не пишуть. У принципі, я всеїдний. Але робота змушує слухати попсу.

- Ні. В цьому моя стеля як музичного продюсера. Я не знаю, чому я не закінчив музичної школи. Якась таємниця! Батько любить співати… Але, як мені сказали профі, якби я закінчив консерваторію, то не зміг би вести «Караоке»: став би музичним снобом і в мене б вуха в’яли від того, як співає народ. А так неможна, це ж гра.

- Як Вам вдається зберігати чудову зовнішність? Вже скільки років «Караоке», а Ви – такий самий Кодратюк!

- Не п’ю, не палю. Веду нормальний спосіб життя, просто така генетика. Відчуваю я себе не молодшим… Хоча, знаєте, колись я думав, що 50 років – це капець: треба лягати в труну. Зараз я так не думаю. 

- Я зморююсь, але не можу сказати, що виснажуюсь. Ми сьогодні зняли дві передачі, завтра знімаємо, післязавтра знімаємо. Я хочу сказати, що найскладніше – це кастинг у «Х-факторі»: 7 міст за 14 днів. Складно. В день ми слухаємо десь 60 учасників. 

- Ні, не бракує. Ми нещодавно були разом на відпочинку. У мене, крім роботи, більш нічого нема. Я не полюю, не ходжу до лазні. Виїжджаємо ми за кордон переважно з дітьми. 

- Шахтарям бажаю безпечної праці і людського щастя, як усім іншим, хто не шахтарі. Бажаю, щоб вам було краще, ніж є. Традиційне побажання. Я – оптиміст, багато чим не задоволений, але в політику принципово не лізу, тому що така політика в нас, що в неї можна тільки «лізти», нею неможна «займатися». Мене звали свого часу, але я навіть не розмовляв із цими людьми. Я оптиміст – я думаю, що у нас колись буде так, як у штаті Флорида. Але нас не буде вже тоді.

- Я вірю. Я святкую Незалежність. Минулого року на 20-річчя Незалежності України я подарував своїм дітям дорогі подарунки, сказав, що я українець і не розумію, як можна вважати це історичним непорозумінням. Із дітьми я спілкуюсь виключно українською мовою. Вони про це знають.

Наприкінці інтерв’ю Ігор Кондратюк, незважаючи на свій щільний графік і обмеження у часі, сфотографувався з представниками міських ЗМІ і роздав автографи. Перший – для читачів «ЖВ».