Про вчителів та вихователів дитячих садочків ми згадуємо тільки у дні професійних свят: 1 вересня та на День учителя. Та нерідко забуваємо про те, що життя і виховання своїх дітей ми довіряємо їм кожного дня. А ще рідше згадуємо, що педагог це не просто професія, а життєве покликання, бо без творчого натхнення не буває педагога.

У дитячому садочку №33 «Перлинка» працює вчителем-логопедом Панасенко Євгенія Федорівна, яка присвятила майже 40 років свого життя самовідданій і творчій роботі з дітьми. Її вихованцями є дітки які мають тяжкі вади мовлення і кожному вона приділяє багато уваги, використовуючи при цьому індивідуальний підхід і застосовуючи інноваційні технології в галузі дошкільної освіти.

Потрапивши на заняття до цього вчителя, захоплюєшся різноманіттям методів проведення, які спрямовані на те, щоб зробити процес здобуття нових знань цікавим і привабливим для дітей, це і рольові ігри, театралізовані постановки, експерименти з художньою та музичною творчістю малюків… Але перелічити усі методи проведення занять, якими користується, неможливо.

Вихованці люблять її за щирість, доброзичливість, веселу вдачу, артистизм, уміння розмовляти з ними, як з дорослими. А батьки поважають та шанують за толерантність, високий професіоналізм, людяність, вміння знайти особистий підхід до кожної дитини. Вчитель робить батьків не тільки союзниками, але й грамотними помічниками у навчанні та вихованні дитини.

Батьки малят щиро вдячні Євгенії Федорівні, за її самовіддачу та наполегливість в досягненні поставленої мети. Вона не тільки великий педагог але і справжній лікар, з її допомогою вихованці впевнено відчувають себе в подальшому житті, та в цілому в суспільстві.

Наведемо приклад із книги відгуків батьків випускниці логопедичної групи 1997р. О.Федосенко: «Із Панасенко Євгенією Федорівною доля нас звела в логопедичній групі дитячого садка №25 «Росинка». Моя донька не вимовляла майже половину звуків. До кого ми тільки не зверталися, яких нам тільки не писали діагнозів, збиралися комісії, до складу яких входили поважні «вчені мужі», але материнське серце від того не втішалося, дитина так і не вимовляла слова. Дали нам місце в дитячому садочку «Росинка» і з перших занять з логопедом, дитина повірила в себе, почала спочатку невпевнено, а потім сміливіше вимовляти слова, які раніше не вимовляла.

Минуло 13 років, моя дівчинка вже доросла, але живе у наших серцях вдячність і хочеться низенько вклонитися, цій талановитій жінці і її Божому дару. Так це саме дар, уміння знайти свій підхід до кожної дитини, враховуючи всі психологічні та фізичні вади, знайти в дитині саме той момент, який зацікавить дитину, активізує, розкомплектує. У формі гри Євгенія Федорівна, уміє так зацікавити дитину, що довірившись їй діти граючись позбавляються різних вад мови.

А ще хочеться зауважити, що ми багато років зустрічаємось як рідня. Так я не обмовилася, коли ми зустрічаємося, то моя донька, яке тоді в 5 років бігла до неї в обійми, так і тепер, маючи вже 19 років, побачивши Євгенією Федорівною, моя дитина на крилах летить до цієї жінки. Найщиріші слова подяки хочеться сказати, низький уклін цій талановитій, добрій, чуйній та щирій жінці. Точно знаю, що таких «родичів», як моя сім’я, у Євгенії Федорівни в нашому місці дуже багато.»

І це є тільки один із відгуків батьків, які ми причитали в книзі.

Фахівців такого рівня, як Панасенко Євгенія Федорівна, в нашому місці одиниці.

Шановна Євгеніє Федорівно, ми, батьки вихованців логопедичної групи, сердечно бажаємо Вам міцного здоров’я, щастя і наснаги у такій нелегкій праці вчителя та лікаря. Працюйте ще багато-багато років та довго радуйте всіх, хто вас оточує.

Батьки вихованців логопедичної групи дитячого садка №33«Перлинка»:

Левченко О.В., Мамон Н.В., Поліщук З.І., Мелешко І.М., Мазнічка Л.В., Лисенко А.Г., Коновалюк В.П., Копань Ю.В., Сущенко О.М., Агарков Д.А. та багато інших.