Знайомство з бджільництвом розпочалося в Євгена років із п’яти-шести. Бджолами займався батько, але й сина вельми зацікавили ці комахи. «Спочатку мені доручали розвести дим у димарі – є такий необхідний технологічний атрибут при обслуговуванні бджіл для їх заспокоєння і успішного огляду, - розповідає Євген. - Тож, ось так поступово: із розпалювання димаря, виготовлення вуликів – до, власне, обслуговування бджолиних сімей, їх розведення і отримання задоволення від процесу, і відбувалося моє опанування складної науки спілкування з бджолами».

Велике враження на 10-річного Євгена справили розповіді одного досвідченого пасічника.

«Було мені років 10-15, - пригадує Є.Усенко. - Жили ми тоді в селі, де пасічником був кожен другий. Тоді було заведено вивозити вулики на той чи інший медонос. Найчастіше ми вивозили своїх бджіл до Бистрівського лісу, що в П’ятихатському районі. Колись було село Холодієвка, якого нині немає ні на карті, ні в натурі, а поблизу – той самий ліс. Виїздили ми до цього лісу років десять поспіль. Ми – це мої батьки з колегами по роботі і я. Зупинялись біля одного діда-пасічника. Від нього я й дізнався про особливості догляду за бджолами. Цей дідусь намагався передати групі пасічників якісь свої таємниці, досвід. Але дорослі не дуже звертали увагу, особливо на слова про якість енергії, душевне спілкування з бджолами. Нині про це всі говорять, а тоді – ні, бо в різні енергетичні субстанції ніхто не вірив. Від інформації діда відмахувались, а, може, він не міг зацікавити своєю розповіддю. Мене ж йому вдалося, як то кажуть, «зачепити». 

Дідусь намагався розтлумачити, що найголовніший секрет роботи з бджолами і успішного збору меду, який би відрізнявся особливими властивостями, полягає в тому, що цей продукт необхідно було виробити у безпосередньому контакті із бджілками. Так би мовити, стати частиною їх сім’ї, відчувати усе, що там відбувається душею, і тільки тоді вийде гарний результат.

- Я розглядаю для себе бджіл як якусь цивілізацію високого рівня, яка живе поряд із нами. І можна не шукати НЛО або інших чудес, а просто вивчати бджіл, і, якщо пощастить, поспілкуватися з ними, отримати від цього задоволення і здоров’я. 

Відоме лікування продуктами бджільництва. Зокрема, у Західній Україні досить активно працюють із бджолами з лікувальною метою, влаштовують бджолину терапію. Що це таке? Береться декілька вуликів, на них облаштовується житло. Тобто людина, яка прагне підлікуватися, проводить там максимум свого часу. Як результат - наочний позитивний терапевтичний ефект, людина покращує своє здоров’я. Не кажучи вже про пасічників, які постійно перебувають у контакті із бджолами, і якщо правильно займаються, то й на здоров’я, як правило, не скаржаться. 

- Напевне, як усе ексклюзивне – збирається навесні, з перших квітів. Він не кристалізується, у порівнянні з іншим медом вважається більш корисним для здоров’я.

- Є ряд простих механічних прийомів – наприклад, розмістити пасіку на оптимальній для бджіл відстані, щоб цього медоносу було багато. Це, так би мовити, перша частина успіху, а друга частина, повертаючись до таємниць контакту із бджолами, - якщо з ними домовитись, то можна їм цю ідею передати. Яким чином це відбувається, я не знаю, але можливість існує.

- Розмовляю. Якщо контакт відбувся, буде й результат. Тобто, як і будь яку справу, треба любити бджілок, вкладати душу в роботу з ними.

Нині у бджіл великі труднощі. Вони пов’язані з використанням людиною різноманітних пестицидів, гербіцидів. Мова йде про зменшення популяції до повного зникнення бджіл. Є такі місця на планеті, де бджоли зникли взагалі (деякі райони в Китаї). Уявіть собі, людям доводиться запилювати рослини замість бджіл. Свого часу Ейнштейн довів своїми розрахунками, що людство зможе проіснувати не більше чотирьох років після того, як на Землі зникнуть бджоли. Така перспектива виглядає досить моторошно, якщо уявити, що 70-80% рослин на планеті потребують запилення, і в першу чергу бджолами. Висновки робіть самі. Тому ця цивілізація викликає заслужену повагу і хочеться її підтримати.

- Не кусають. Окрім налагодження контакту, про який я вже говорив, існують ще різні породи бджіл. Декотрі з них відрізняються агресивністю, а є більш спокійні породи. Загалом, бджоли, як і інші домашні тварини, згодом стають схожими на своїх господарів. Приміром, у котів, собак це видно, як то кажуть, неозброєним оком, плюс – схожість характерів. Так і бджілки. Цивілізація бджіл чимось схожа на націю. Скажімо, найбільш популярна у нас порода – сіра українська бджола. У порівнянні з будь-якою іншою – вона найменш агресивна. Кусаються вони тільки тоді, коли вже їх сильно розгнівати або образити.

Тож, якщо пасічник має добру вдачу, то й бджілки у нього спокійні. 

Хоча, приміром, у мене з 8-10 вуликів немає й двох схожих за характером. Якісь працюють краще, швидше збирають мед. Перевиховувати тут не завжди вдається, тож коли мова заходить про розмноження, кандидатами стають бджілки з найбільш продуктивного вулика.

- Хотів би звернутись із таким. Беручись застосовувати якісь хімічні речовини для обробки своїх угідь, треба все ж таки робити це з розумом. Хімічні речовини дуже негативно впливають на бджіл, у них відбувається збій у навігаційній системі. Одного разу рій полетить за медом і не повернеться, тому що не знайде дорогу додому. Пам’ятаймо про цивілізацію бджіл, яка живе поряд із нами, і не просто живе, а, власне, забезпечує і наше існування на планеті. 

Бджоли бачать світ в ультрафіолеті та ще й у п'ять разів швидше, ніж люди. Такий зір бджіл допомагає їм швидко знаходити їжу в тіні чагарників, розрахувати посадку навіть на квітку, яка хитається. Бджола в польоті швидко і дуже точно фіксує рослини, які миготять унизу. За допомогою цієї властивості вони уникають хижаків і знаходять партнерів для продовження роду. 

Іншу бджолу бджола бачить так, як ми бачимо зображення в дверне вічко.

Як показали недавні дослідження, складні очі бджіл короткозорі. Бджоли чітко розрізняють предмети тільки на близькій відстані, приблизно до декількох сантиметрів. На відстані 0,5 м і більше бджола розрізняє лише рухомі предмети.