До нашого міста влітку нерідко приїздять циркові колективи. Минулого тижня у Жовтих Водах гастролював симферопольський цирк шапіто «Банзай». Яким же було моє здивування, коли на арену вийшов міцної статури молодий циркач, що виконував номери оригінального жанру (ходив по склу, жонглював 16-кілограмовими гирями, ковтав вогонь і робив ще усілякі речі, що аж дух перехоплювало). Так ось цим оригіналом виявився мій колишній сусід, хлопець із паралельного класу, жовтоводець Олександр КРАВЦОВ (сценічний псевдонім - Алекс Кравцов). Після вистави я не могла не взяти інтерв’ю у земляка.
- Сашко, я пам’ятаю, ти ще зі школи займався у цирку, так? - Так, займатися у цирковій студії «Юність» розпочав із 9-го класу. Тоді мені було 14 років. Займався я у Костильова Юрія Яковича та Тертишної Наталі Іванівни. Із колективом до сих пір підтримую стосунки, вони були, до речі, на одному з концертів. - У якому жанрі ти працюєш? - Я працюю у декількох жанрах: жонглер, силовий жонглер та оригінальний жанр. Йогом я себе назвати не можу, там ціла філософія, але дещо звідти я запозичив для своїх виступів. Взагалі, у студії нас навчали усьому, але я себе знайшов саме у такому жанрі. - Мабуть, необхідно постійно тренуватися? - Ні, я взагалі не тренуюсь. У мене майже щодня концерт, а то два або й три – це і є моїми постійними тренуваннями. А у вихідні я відпочиваю. - Буває таке, що щось не виходить? - Дещо і сьогодні у мене не вийшло. Нічого страшного. Потрібно до цього спокійно ставитися. Інколи може й гиря впасти… не на людину, певна річ! (У Сашка був номер, де він із зав’язаними очима жонглював 16-кілограмовими гирями над лежачою на підлозі жінкою. Жовтоводський цирковий артист виглядає досить упевнено, але опинитися на місці тієї жіночки я таки не хотіла б). - Чи траплялося тобі травмуватися? - Так, бувало таке. Якось було, що ніж пробив живіт!.. - У чому секрет цього номеру, як ти це робиш? - Потрібно повністю розслабити м’язи, це можна порівняти із м’яким хлібом. - Ти застрахований? - Аякже! - Як довго артист цирку може працювати? - У моєму жанрі можна виступати максимум до 40 років, а потім можна перейти на більш легкий жанр. Хоча, насправді, усе залежатиме від самопочуття та фізичної форми. Поживемо – побачимо. - Життя циркового артиста – це життя на колесах. Тобі подобається подорожувати? - Так, ми постійно гастролюємо. Побували вже у багатьох містах України і за її межами. А те, що постійно на колесах, то до цього швидко звикаєш. - У тебе є родина? - Так, у мене дружина, 7-річна донечка Мілена та 5-місячний син Тимур. - Твоя дружина теж циркачка? - Не зовсім так, але також людина творча – режисер культмасової роботи. Я познайомився з нею, коли навчався в училищі культури у Олександрії, вона була викладачем. - Мабуть, ви рідко бачитесь? - Чому? Ні, щотижня я маю вихідні дні, які проводжу разом із родиною. До Жовтих Вод ми приїхали разом. - Чи є відпустки у циркачів? - Зазвичай, це два-три тижня до Нового року та під час новорічних свят – тоді й відпочиваємо. - Криза якось впливає на ваші заробітки? - Ти знаєш, майже ні. У нас так само проходять концерти у різних містах, люди приходять, як і раніше. У великих містах затримуємося десь на два тижні. Влітку гастролюємо і по Криму. - Якщо не секрет, яка заробітна плата у циркачів? - Секрет, але точно більша у кілька разів за середню жовтоводську. - Складніше було виступати у рідному місті? - Із цим цирковим колективом у Жовтих Водах я виступав уперше, та жовтоводську публіку я знаю ще з часів моїх виступів із колективом циркової студії «Юність». Якось на запрошення адміністрації виступав у молодіжному клубі «Дискавері». Мабуть, тому під час жовтоводських гастролей особливого хвилювання я не відчував. Для мене це такий же концерт, як і у інших містах. Жовтоводцям порадив би приходити до цирку і приводити своїх дітей, адже цирк – це радість, це позитив, хороший настрій та яскраві емоції!
Олександр задоволений своєю роботою. До нього можна навіть застосувати такий вираз, як «робота у кайф», адже те, чим він займається приносить і моральне, і матеріальне задоволення, що не часто зустрічається серед творчих людей. Щодо визнання, Олександр отримав на фестивалі циркового мистецтва у Грузії звання кращого артиста, а у 2003 році став кращим в Україні у якості силового жонглера серед 27 учасників, та найголовніше, це захоплення та справжні емоції глядачів, які видають їхні оплески. На сьогодні не уявляє себе у будь-якій іншій сфері. На запитання, про що мріють циркові артисти, відповів просто: «Побільше концертів!». Спілкувалася Людмила НОВОШЕВСЬКА.
