Рубрика до 20-річчя газети «Жовтоводські вісті» розповідає, як і чим жило місто Жовті Води у 1990 році. А дізнаємося про це, гортаючи пожовклі сторінки газети, яка на той час мала назву «Робітнича трибуна». Надворі літо – гаряча пора для сіль госппрацівників як у наші часи, так і 20 років тому. У номері 78 від 19 червня 1990 року редакція газети «Робітнича трибуна» присвятила першу сторінку вістям із радгоспу «Жовторічанський» (нині Агроцех «Жовторічанський»). Фоторепортаж В.Лавецького та О.Гарнака «Одна з головних турбот – корми» розповідає: «Рано-вранці все довкола здригається від оглушливого гуркоту дизелів. То на широкому подвір’ї радгоспної майстерні та бригадного стану механізатори випробовують двигуни перед тим, як рушити в поле. І немає тут ні передовиків, ні відстаючих, на яку б роботу не настроювали техніку… Усе підпорядковано одній меті – виробити сільськогосподарської продукції більше, у повній мірі забезпечити попит міста у продуктах харчування». Автор статті В.Лавецький детально-романтично розповідає про роботу бригади досвідчених механізаторів С.Седченка та В.Олійника: «…Сергій Григорович лише на мить зупиняє агрегат і, дочекавшись, поки Віктор Іванович підрулить з причепом, з ходу ж запускає комбайн у роботу: степом попливли неповторні запахи зрошеного свіжоскошеного зела»… Читаючи ці рядки, майже відчуваєш цей аромат «зрошеного свіжоскошеного зела» - запах дитинства в селі у бабусі, ніби бачиш шершаві та мозолясті натруджені руки селян, їхні широкі посмішки на загорілих обличчях і, безумовно, згадується смак та пахощі звичайної, але завжди такої смачнючої, селянської їжі: голубців та борщичку, вареничків із вишнями та тільки-но вийнятого з печі круглого духмяного хліба… А потім йдеш до наших магазинів, читаєш на етикетках про усілякі ароматизатори, емульгатори, підсилювачі смаку, «є»-шки та ГМО, розумієш, що їсти усе це не тільки некорисно, а й шкідливо для здоров’я! А ще кажуть «21-ше сторіччя»!.. Хіба цивілізація – це втеча від природного і справжнього?.. Людмила НОВОШЕВСЬКА.
