Біля села Недайвода
На лівому березі річки Інгулець є село з дещо дивною назвою – Недайвода, де восени 1943 року ні вдень, ні вночі не припинялися жорстокі бої на підступах до Кривого Рогу. Тоді мало хто з радянських солдат знав точну назву цього села, але ходили бійці мужньо і відважно в атаки запеклі, як співається у пісні, «у незнакомого поселка, на безымянной высоте». Й інколи їх залишалось тільки троє… Саме так і було, коли на одній із безіменних висоток командир полку 10-ї гвардійської повітрянодесантної дивізії підполковник Дворніков, оточений з усіх боків ворогом, викликав вогонь наших «Катюш» на себе. У тому бою хоробрий десантник загинув смертю героя.
Біля села Недайвода склав голову і заступник командира цієї дивізії підполковник Вартанян. Нині імена героїв-десантників носять вулиці в місті Терни. На братській могилі, в якій вони поховані, увічнені їхні імена.
У центрі села Недайвода також є братська могила радянських воїнів, в якій поховано близько шести тисяч визволителів Кривбасу.
Тривалий час залишались невідомими імена багатьох радянських воїнів, які загинули поблизу села Недайвода. Так сталося з начальником політвідділу 37-ї армії полковником Миколою Ємельяновим, який перебував у списку офіцерів, що пропали безвісти. Вже після війни один із мешканців села Недайвода випадково знайшов у полі невеличкий пагорб, із-під якого виглядали якісь металеві предмети. Під час розкопок були знайдені бойові нагороди полковника, який загинув. За номерами цих нагород через архівні органи вдалося встановити ім’я кадрового офіцера Радянської Армії Ємельянова, родом із Харківської області.
У Криворізькій бойовій операції брали участь і багато наших земляків, призваних до армії у жовтні-листопаді 1943 року П’ятихатським районним військкоматом. Імена загиблих у боях за визволення Кривого Рогу сьогодні можна прочитати на меморіальних плитах, встановлених на братській могилі в парку Слави.
Слід сказати, що не одразу вдалося встановити імена і місце захоронення наших земляків. Тільки після тривалих пошуків стало відомо, що батьки голови ради ветеранів СхідГЗК М.Морі і голови територіальної ветеранської організації М.Федосової загинули восени 1943 року в районі села Недайвода. Нещодавно імена рядових Івана Морі і Михайла Седлера були увічнені на меморіальних плитах братської могили біля солдатського обеліску в центрі села Недайвода.
Усе виходить так, як писав фронтовий поет Костянтин Симонов:
А к мертвым, выправив билет,
Все едет кто-нибудь из близких,
И время добавляет в списки
Еще кого-то, кого нет…
И ставит, ставит обелиски.
Іван ІГНАТЬЄВ,
ветеран журналістики.
|
