Згадаймо минуле нашого міста, гортаючи сторінки газети «ЖВ», яка мала назву на той час «Робітнича трибуна». Про що йшлося на сторінках першої міської газети 20 років тому, читайте у нашій постійній рубриці «До 20-річчя газети».
Є категорія людей, яка у будь-який час вважає, що гірше, ніж зараз, ще ніколи не було. Називайте їх, як забажаєте, - «песимісти» чи «реалісти». Це вже залежить, певно, від ваших особистих поглядів на життя. Втім, будь-якому жовтоводцю, гадаємо, буде цікаво згадати економічну ситуацію в місті початку 90-го року.
Гортаємо сторінки номерів «Робітничої трибуни» за лютий-березень і далі 1990 р., і читаємо: «До уваги жителів міста! Пральний порошок імпортного виробництва «Хейт-Конд» вартістю 6 крб. за одну упаковку буде продаватися населенню міста вільно, без пред’явлення талонів,» - повідомляє оргвідділ УРПу. Далі до редакції газети звертається мешканець міста, електрослюсар шахти «Нова», К. Дробенко: «Опублікуйте, будь ласка, інтерв’ю з якимось працівником УРПу: хто встановив норму 600 грамів туалетного мила на півріччя, тобто 100 грамів на місяць, і звідки ці норми брались. На мою думку, це замилювання очей, а не торгівля».
У наступному номері вже адміністрація УРПу через газету радиться із жовтоводцями щодо торгівлі м’ясопродуктами: «Ресурси м’ясопродуктів, виділені на 1990 рік, залишаються на рівні 1989 року. Збільшення зараз не передбачається. …доцільно організувати торгівлю м’ясопродуктами в той час, коли в місті перебуває найменша кількість іногородніх покупців. Тому УРП пропонує торгувати м’ясопродуктами у всі дні тижня, крім суботи та неділі».
Читачі «РТ» продовжували активно дописувати до редакції, беручи участь в обговоренні «продовольчої кризи». Дописувач В. Терещенко у своєму листі виступає за введення «картки покупця», яка б визначала норми відпуску як на цукор, пральний порошок і мило, так і на м'ясо, м’ясопродукти, включаючи й ковбасні вироби.
До речі, про ковбасні вироби! Ви пам’ятаєте смак так званих «ковбасних виробів» тих часів? А щоб додати гостроти ностальгічним відчуттям, пригадайте-но смак і колір тодішнього «білого шоколаду»!..
Пригадали? Ех, минули ті «добрі часи». А тепер чимчикуйте до кухні та за столом продовжуйте критикувати наше славне «21-ше сторіччя». Та наостанок зауважимо, що завжди, в усі часи, краще дотримуватись думки, що таки «стакан наполовину повний» - для здоров’я власного корисніше буде.
Людмила НОВОШЕВСЬКА.
|
