195 річниці з дня народження великого українського поета, Тарас Шевченка, та одночасно день вшанування його смерті було відзначено 10 березня біля пам’ятної дошки Кобзареві.
«Думи мої, думи мої» - з цих відомих рядків, покладених на музику, у виконанні народного хору «Журавки» - розпочався урочистий захід. Із промовою звернувся до усіх присутніх заступник міського голови Владислав Дудник: «У ці березневі весняні дні вся Україна, всі, кому не байдужа доля, історія нашого народу, вшановує генія нашої держави – Тараса Григоровича Шевченка. Український народ сконцентрував у особі Шевченка найкращі свої духовні сили, обрав його співцем історичної слави, соціальної недолі українців, співцем їхніх сподівань, думок. Тарас Григорович є символом українського народу. Своїм життям, своїм буттям він завоював вічність. Сьогодні ми можемо констатувати те, що Шевченко безсмертний, оскільки він є частиною життя нашого народу. А як відомо, народ і життя - це категорії вічні.»
Під час заходу прозвучали вірші Тараса Шевченка у виконанні переможців конкурсу «Шевченківських читань». Шевченкові присвятили й свої власні віршовані рядки юні прихильники його творчості.
Питання української мови підняла у своєму виступі Людмила Жибірова, представник міської громадської організації «Просвіта», звертаючи увагу молоді на живе Тарасове слово.
На заході були присутні представники міської влади, ради ветеранів міста, учні середніх закладів освіти, Жовтоводського промислового коледжу, Жовтоводського педагогічного училища, ІП «Стратегія», представники підприємств та установ міста та громадськість міста.
До пам’ятної дошки, встановленої на будинку 1 вул. Шевченка, покладено квіти та вінки.
Твори Шевченка перекладено на 140 мов світу, 40-річним пішов він із життя, 24 роки з них пройшло у рабстві, 10 років - під муштрою. За таке коротке життя Шевченко зміг зробити стільки, скільки не зробив жоден український поет до нього та після його смерті. На жаль, сьогоднішнє покоління здебільшого приймає участь у подібних заходах без особливого бажання й натхнення, за виключенням деяких ініціативних його представників. Не можна любити Шевченка «з-під палки», не можна вшановувати його пам'ять, не знаючи його творчості. Не потрібно робити з Шевченка ікону. Любов і шана до його творчості хай прийде до кожного свідомого українця хоча б з роками, з мудрістю віку, з розумінням свого власного життя. Людмила НОВОШЕВСЬКА.
|
