24 лютого відбулося чергове засідання виконавчого комітету Жовтоводської міської ради. З переліку питань, що розглядалися, два стосувалися дітей нашого міста. Саме на ці питання ми і звертаємо увагу наших читачів.
Дитина чекає на вас
За наказом Президента України 2008 рік було проведено як рік національного усиновлення та інших форм сімейного виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. У березні минулого року міським головою В.Голубом було затверджено план заходів у цьому напрямку. Які ж результати маємо на сьогодні? Про це доповіла під час засідання виконкому начальник служби у справах дітей Наталя Ігнатченко.
У нашому місті, за статистикою, станом на 1 січня 2009 року проживає 204 дитини-сироти. З них: 53 –діти-сироти, 151 – діти, позбавлені батьківського піклування, 124 – під опікою, 78 – перебувають під наглядом державних закладів (48 – у дитячому будинку змішаного типу).
У жовтоводському міському банку даних на початку 2008 року містилася інформація про 73 дитини, які підлягали усиновленню, це діти віком від 1 до 18 років.
Із заявами про бажання усиновити дитину протягом 2008 року до служби у справах дітей зверталося три родини, середній вік усиновлювачів – 35 років. За даними служби за вказаний період усиновлено 2 дитини. Переважає бажання усиновити дитину віком до 3-х років.
Працівникам багатьох служб і організацій міста проводиться різнопланову роботу. Чимало виникає труднощів. Взагалі-то ставлення до сімей із прийомними дітьми у наших громадян досить позитивне, вони викликають повагу, співчуття, але на питання «чи хотіли б ви усиновити дитину» більшість (89% - за даними моніторингу «Ставлення до сімей з прийомними дітьми») відповідають «ні». Причини у кожного різні, але це не змінює саму картину. Хоча держава створює максимально сприятливі матеріальні умови за принципом «Гроші ходять за дитиною»: держава на одну прийомну дитину сплачує два прожиткові мінімуми та 35% дитячих коштів у зарплату батькам за виховання та утримання дитини.
У Жовтих Водах створено комісію по захисту прав дітей, основними завданнями якої є сприяння, забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист, сімейне виховання. Служба у справах дітей за допомогою міських ЗМІ проводила інформаційну кампанію під гаслом «Дитина чекає на вас. Врятуйте її від сирітської долі».
Як зазначив міський голова Василь Голуб, питання щодо усиновлення та інших форм сімейного виховання в нашому місті перебуває під постійним контролем. Серед інших міст області Жовті Води займають одне з провідних місць. У 2009 році буде продовжено роботу у напрямку програми національного усиновлення.
ВПУ-70: «Бути чи не бути?»
Ні, мова не йде про закриття вищого професійного училища. Йдеться про інше – про його перспективу у майбутньому. Є підстави серйозно замислитися над цим питанням усій громаді нашого міста.
Контингент
Юні жовтоводці, котрі бажають навчатися у ВПУ-70, завжди знайдуться. Просто діватися нікуди: більшість сімей у Жовтих Водах не можуть собі дозволити дати своїм дітям гарну (читай «дорогу»), за нинішніми мірками, освіту.
На сьогодні із 350 студентів училища понад 30% - це діти-сироти, діти з малозабезпечених чи багатодітних сімей, є навіть інваліди. Вже третій рік поспіль тут отримують освіту діти із розумовими та фізичними вадами. Цей факт тим більше підтверджує необхідність життєдіяльності ВПУ-70: освіта необхідна різним дітям із різних сімей.
Проблеми ВПУ-70
Які ж, власне кажучи, проблеми виникли у ВПУ-70 останнім часом? Проблем багато й виникли вони не учора. Яка робота проводилась училищем та які проблеми існують на сьогодні доповів заступник директора ВПУ-70 Володимир Кіяшко.
По-перше, кількість учнів. Їх повинно бути не менше 350, у разі зменшення кількості училище переходить у філію (скоріш за все до найближчого Саксаганського училища) з усіма, як то кажуть, «витікаючими». Сподіваємося, що до цього справа не дійде. Окрім того, училище повинно формувати контингент під держзамовлення та чотири рази на рік звітувати перед Міністерством науки та освіти України в області, де закріплені діти. Основним замовником завжди було і залишається дотепер ДП СхідГЗК, інші замовники – приватні підприємства або відкриті акціонерні товариства. На даний момент, у часи кризи, важко говорити про наявність і тим більше про збільшення замовлень з боку підприємств будь-якої форми власності. Хоча підприємства міста, за мірою необхідності та за можливостями, готові брати практикантів із числа студентів ВПУ-70. Проблема у тому, що згодні брати на практику лише на безоплатній основі. Виходячи з цього, маємо відповідне ставлення до роботи з боку практикантів. Хоча можна зрозуміти і роботодавців, котрі останнім часом часто змушені звільняти власних кваліфікованих працівників.
Зі стажуванням у самому училищі також невтішна ситуація: знос матеріальної бази ВПУ-70 складає 80%! 
Що робити?
Керівництво училища звернулося до міської влади з проханням про допомогу у вирішенні найбільш гострих проблем. Відповідно, 24 лютого на засіданні виконкому розглядалося питання співпраці підприємств міста з училищем. Представники тих підприємств, присутніх на нараді, виказали свою згоду на підтримку училища. Але, певна річ, виходячи з власних можливостей. Принаймні, практикантів брати не відмовлятимуться.
Безумовно, на цьому проблеми ВПУ не завершуються. У тому, що училище повинно існувати та готувати кваліфікованих працівників не викликає жодного сумніву. Неважко здогадатися, чим почне займатися молодь, яка не буде мати можливості отримати освіту та перше місце роботи. Але і керівництво училища, можливо, за допомогою міської влади та керівників підприємств різних форм власності, повинно докласти чимало зусиль, щоб вижити сьогодні та стабільно працювати у майбутньому.
Певно, потрібно пошукати спонсорів. Не завадило б провести моніторинг спеціальностей, які користуються попитом у нашому місті, в області та в Україні. Крім того, в училищі можна проводити різноманітні (платні) курси: від «ведення домашнього господарства» до «вивчення китайської мови». Головне, побільше оптимізму!
Зрозуміло, що все це потребує зусиль та матеріального забезпечення, зрозуміло, що це складний контингент та непростий вік, що викладачі з їх мізерними зарплатами та колосальним терпінням щодня здійснюють подвиг, проте ми живемо у такий час, коли необхідно просто діяти. Змінюються часи – повинні змінюватися і ми. Настане один прекрасний момент – закінчиться криза (вона не може тривати вічно), а після цього розпочнеться ріст. Саме до цього моменту і потрібно готуватися. Саме у цей час і виникне попит на робочі руки готових спеціалістів.
У всьому цивілізованому світі говорять про те, що криза – це і є найкращий час для навчання. Цим варто скористатися.

Людмила НОВОШЕВСЬКА.